— Ну не можеш знайти собі хлопця у реалі, знайди у мережі! – порадила подруга. І Ніна наважилася. Завела сторінку на сайті знайомств. І відразу отримала три повідомлення. Вибрала того, хто натякав на серйозні стосунkи і між ними почалося листування. Сергій виявився серйозним співрозмовником.

Інтелектуалом, який міг підтримати розмову і про мистецтво, і життєві ситуації. Нині дуже подобалося спілкування з ним. Одне трохи бентежило дівчину – хлопець ніяк не хотів запросити її на побачення. Ніна вже й натякала, навіть відкрито говорила, але… Запрошення все не отримувала, і не отримувала.

Спілкування з листуванням у них тривало вже півроку, і терпець Ніни скінчився. «Нам потрібно зустрітися!», написала вона. «Так. Давно час», відповів він. Зустріч призначили того ж дня.

О шостій вечора, у кафе «Колобок». «Я сидітиму за столиком біля вікна»,

— написав Сергій. У п’ять хвилин сьомого Ніна увійшла до кафе, одразу побачила Сергія, що сидів біля вікна з похмурим виглядом.

— Вітання! Це я

! — Підійшла вона до його столика. Хлопець підвівся.

— А це я!

— І відсунув стілець, доnомагаючи дівчині сісти. Підкликавши офіціантку зробив замовлення: каву, тістечка і два келихи ігристого.

– Щоб відзначити знайомство, – пояснив він Ніні. На відміну від листування, живе спілкування проходило дуже весело. Вони не обговорювали серйозних, незрозумілих тем.

Але весело балакали. Ніна давно так не сміялася. А хлопець так і сипав анекдотами. Вони були зачаровані один одним. Яке чудово, що зустріч нарешті відбулася!

— Сергійко, ти просто диво, такий гарний.

Ти мені подарував безліч позитивних емоцій! — Будь ласка! Тільки чому «Сергійко», мене Макс звуть, — здивувався хлопець. — Ну ти ж сам мені Сергієм представився у листуванні на сайті знайомств?

— Своєю чергою здивувалася Ніна. — На якому сайті?! У якому листуванні?! – хлопець розумів, що нічого не розуміє.

– Так. Ти що, приколюєшся? — Витріщилася Ніна.

— У жодному разі. Навіщо мені з тебе жартувати?

— Але ти сам призначив зустріч тут, у цьому кафе, о шостій вечора, столик біля вікна.

– Розумієш, я один.

Не виходить мені знайомитися з дівчатами. А тут друг сказав, щоб зайшов у це кафе, сів біля вікна і дочекався своєї долі. Ось я й прийшов, сів. А тут ти прийшла. І я справді зустрів свою долю.

Потім подивився на приголомшену дівчину і спитав: — А як тебе звати?

І тут вони розреготалися.

А в іншому кінці зали сидів Сергій і тішився за друга.