– Та що це таке? Вічно щось ламається! – обурювалася Ніна, дивлячись на Олега.

– Не хвилюйся, люба, я все полагоджу! – весело сказав він.

– Тобі ще не набридло за мною все ремонтувати? Що в руки не візьму, все ламається! Я вже починаю думати, що мене хтось наврочив!

– Бачиш, як добре, що ми є один у одного. Ти все ламаєш, а я все лагоджу. Що б ми одне без одного робили? – пожартував Олег.

– Ну так, а я тобі точно потрібна? Може, пошукаєш собі кращу не таку як я? – запитала Ніна.

– Ні, кохана, мені крім тебе ніхто не потрібний! Ти ж знаєш! Я хоч зараз готовий з тобою одружитися, а ти все думаєш! – трохи ображено додав він.

– Олеже, ну ми ж для цього і вирішили пожити трохи разом, щоб зрозуміти, чи підходимо ми один одному чи ні. Я бачу, що тобі зі мною щастя не бачити!

– Нісенітниці! Мені що – складно полагодити електрочайник?. Я ж тебе люблю!

– Ага, і телевізор, і пральну машинку, і мікрохвильову піч! Чи це квартира у всьому винна?

– Та ні, звичайна квартира. Просто ти трохи незграбна, але це не страшно! – усміхнувся чоловік.

– Ні, Олег, ти не розумієш! Це не нормально. Я за все своє життя нічого не зламала. Хіба що по дрібниці, а за останні три місяці стільки всього, що аж переживаю.

Олегу вже починало здаватися, що він перегинає, але він все ж таки намагався себе переконати, що його план чудово працює. Як ще йому переконати свою прекрасну Ніну, що він стане їй добрим чоловіком?

І взагалі, зробивши їй пропозицію, він зовсім не розраховував на:

– Я трохи подумаю, гаразд?

Він думав, що вона розплачеться від щастя, візьме обручку, захопиться її красою і відразу ж натягне її на свій тоненький пальчик, але обручка досі припадало пилом в коробці в комоді.

Загалом Олег не придумав нічого кращого, ніж довести Ніні, що з ним вона буде як за кам’яною стіною. Він старанно ламав різні речі, щоб потім демонстративно їх відремонтувати та виглядати героєм в очах коханої.

Ось тільки Ніна зовсім не раділа з того, що відбувалося. Звичайно, їй було приємно, що Олег майстер на всі руки, але само собою вона була дуже незадоволена.

За годину електрочайник уже був справний, і можна було поставити воду, щоб попити чаю.

– Ти в мене такий розумник! – весело сказала вона.

– Що б я без тебе робила!

У такі моменти Олег цвів та пахнув. Він, як і інші чоловіки, дуже любив похвалу. Звичайно, приємно, коли тебе цінує кохана дівчина. Тільки всі ці дрібні поломки не давали бажаного результату.

Треба було терміново придумати щось краще! І Олег вигадав. Він купив стареньку машину, щоб возити кохану на пікніки.

Не минуло й тижня, як він запропонував Ніні поїхати на один ставок, щоб поплавати. Вона, звісно ж, погодилася.

– Чур я за кермом! – радісно сказала вона.

Отримавши права, вона ще не дуже добре їздила за кермом, адже не було машини. Тепер могла трохи повправлятися.

– Давай, я по місту, а ти до ставка. Спочатку хоч згадаєш, як рушати і гальмувати! – Запропонував він.

– Згодна на всі твої умови, тільки дай покермувати!

Перед поїздкою Олег ретельно продумав різні деталі, щоб більше здивувати і порадувати свою красуню.

Машина була не новою, тому вона навряд чи здивувалася б, якби в ній щось почало барахлити. Дорогою їм довелося кілька разів зупинятися.

Вперше заклинило кермо, але Олег достеменно знав причину цього. Хвилин десять знадобилося, щоб його відремонтувати. Потім мотор, він легко усунув цю проблему, помінявши одну зі свічок.

Настала черга Ніни сідати за кермо. Як вона раділа! Такою щасливою він її раніше не бачив, але як тільки вона сіла на сидіння водія, виявилося, що його неможливо відрегулювати.

Ніна вийшла з машини та посміхнулася.

– Добре, що зі мною є майстер на всі руки! Зараз ти все полагодиш!

Ця поломка не була запланована. Олег не дуже уявляв, що треба робити. Він пропорався з кріслом майже півгодини, але все-таки зміг відремонтувати його.

Ніна знову подякувала коханому і сіла за кермо. Вона чудово пам’ятала все, чому вчили її на уроках водіння, але машина не піддавалася.

– Зчеплення, швидкість, потихеньку відпускаєш і газуєш! Я все роблю правильно, Олеже, вона не їде! Що робити? – обурювалася вона.

– Пробуй ще! А ти ще просила містом тобі дати проїхати! Пробуй!

Ніна все пробувала та пробувала, але машина її не слухалася.

– Гаразд. Ти виграв. Сідай за кермо! – Від безвиході запропонувала вона.

– Ні, пробуй ще! Не треба здаватися після першої невдачі! – наполягав він.

Вона знову спробувала і знову. І так півгодини, але машина не рушила з місця.

Засмучена та втомлена, Ніна не витримала і вийшла з машини.

– Все, ти їдь. Я не можу!

Олегу нічого не залишалося робити, як пересісти на сидіння водія. Вона сіла поряд, а він завів машину. І о диво! Вона не рушила з місця!

– Мабуть, і справді щось не те! – погодився він, але Ніна несподівано вигукнула.

– Я ж казала тобі! Щось не так! А ти пробуй та пробуй! Чому ти мене не послухав? І в цьому немає моєї провини. Чому ти не слухав мене?

– Звідки я знав? – ображено сказав він.

– Бо треба слухати, коли тобі кажуть. Виявляється, я мала рацію!

– Не хвилюйся, зараз поїдемо!

Олег спробував ще раз, але машина не слухалася. Він уже перевірив мотор, карбюратор та бензонасос, не розуміючи, в чому річ.

Ніна вже так втомилася. Дуже хотілося поринути у прохолодну воду, але надії залишалося мало.

Вони сиділи в машині, намагалися зрозуміти, що з нею не так, коли побачили, як повз проїжджає якийсь чоловік. Він зрівнявся з ними і запитав:

– Вам допомогти?

– Самі впораємося! – сказав Олег, але Ніна була з ним не згодна.

– Ви щось розумієте у машинах? Вона не їде! Вже годину не можемо її з місця зрушити!

– Я сам все зроблю! – Наполягав Олег, але вона переконала незнайомця вийти з авто.

Чоловік сів за кермо, спробував рушити, але машина не поїхала. Він спробував ще раз, а потім вийшов і сказав:

– У вас, мабуть, гальмівний супорт заклинило. Таке іноді буває, якщо за машиною погано дивилися. Дайте вгадаю, ви її недавно купили?

– Так, тиждень тому! А що робити із цим?

– Ну, є два варіанти або зняти колесо і подивитися, чи можна це виправити. Або почекати півгодини і дати йому охолонути, може сам відійде. Таке також буває.

Олег гадки не мав, як лагодити гальмівний супорт, але з упевненістю взяв домкрат, щоб відкрутити колесо. Він підсунув його під машину і почав її піднімати, коли почувся хрускіт.

– О, ще й пороги погані! – весело сказав чоловік. – Ти б хоч перевірив машину, перш ніж купувати!

Олегу було неприємно вислуховувати все це від незнайомої людини, хоч чоловік і мав рацію.

– Може, викличемо таксі та поїдемо додому? – Запропонувала Ніна. – Чи підемо купатися? А як повернемося, та штука охолоне…

– Я машину не залишу!

– Хочете, я вас до ставка довезу? – Запропонував чоловік.

– Самі розберемося! – буркнув Олег.

– Кому ця машина потрібна? – усміхнувся чоловік. – Поїдемо, твоя дівчина діло каже. Тут кілометрів зо п’ять залишилося. Пішки далеко!

– Я машину не залишу!

– Ну і добре! – З усмішкою сказала Ніна.

– Я поїду купатися, а ти як полагодишся, приїжджай!

– Ти мене залишиш? – здивовано спитав Олег.

– Ну, ми ж купатися поїхали, а не машину лагодити? Усю дорогу тільки через неї і зупиняємось. Ти не хочеш зі мною.

– Ніно, ти з ним нікуди не поїдеш! – сказав він.

– А чому ти вирішив, що можеш мені вказувати? – парирувала вона і сіла в машину того чоловіка.

На вигляд йому було років сорок п’ять. На задньому сидінні сиділа дівчинка. Дочка, мабуть.

Олег не переживав, що з Ніною щось станеться, але йому було дуже прикро, що вона вирішила залишити його в такій ситуації.

Він ледь не вигукнув – та я твій наречений, але потім згадав, що вона так і не дала своєї згоди.

– Якщо ти зараз поїдеш, між нами все скінчено! – нічого кращого він не вигадав.

– Ти серйозно? Як скажеш! – Сказала вона, вже від’їжджаючи.

За кілька секунд Олег пошкодував про свої слова, але машина вже від’їхала досить далеко, і бігти за ними було безглуздо. Та й гордість не дозволяла.

Він провозився з машиною понад годину, коли зрозумів, що сам не впорається.

Відкрутити колесо не вдалося. Він зачекав, поки супорт охолоне, але це не допомогло. Машина відмовлялася рушати з місця. Тоді Олег вирішив, що теж не проти скупатися і пішов пішки на ставок.

Він йшов півгодини чи трохи більше, поки дістався пляжу, де зазвичай усі купалися. Підходячи ближче, він помітив свою прекрасну Ніну у компанії молодих людей. Вони грали в карти і весело сміялися.

Йому стало так прикро. Поки він там їхню машину лагодить, вона собі нових друзів заводить! Нечесно!

– Ти собі так із цим все життя зіпсуєш! – сказав один із хлопців.

Олег почув його слова, підходячи ближче. Йому стало неприємно, що вона ще й новим знайомим розповіла про нього самого.

– Це точно! Виходь краще за мене заміж! У мене новенька машина! Вона не ламається! – Сказав інший хлопець.

– Та не в машині ж річ! – Усміхнувшись, сказала Ніна.

– А в чому ж?

– Мені здається, що всі ці поломки наче знаки, що нам не варто бути разом.

– Отже, так і є! – Погодився з нею новий знайомий.

Хлопці бачили Олега, а Ніна ні, адже він стояв у неї за спиною.

– Ну і що? Кого вибереш? – несподівано спитав Олег.

– О, ти прийшов! Полагодився? А забула, між нами все скінчено!

– А ти, я подивлюсь, і зраділа!

– Ну, плакати точно не збираюся!

Олег не став влаштовувати сварку. Він скинув із себе шорти та футболку і попрямував до води. Дуже хотілося зануритися.

Холодна вода остудила його тіло і трохи прояснила голову. Насправді він сам у всьому був винний. Купив цю стару машину лише з однією метою – випендритися. Адже міг не просто супорт заклинити. Могло статися щось серйозніше.

Адже він толком і не перевірив машину, швидше шукав, що в ній можна поламати, щоб легко було полагодити. Дуже безглуздо з його боку, але визнавати свою провину перед Ніною він не збирався.

– Вона тебе не варта! Кинула тебе після першої невдачі! – прошепотів йому голос у голові.

Олег до нього прислухався. Адже так і є! Коли він майстер, то вона з ним, а щось не вийшло, і Ніна залишає? Якось не по-людськи. І навіщо вона така потрібна!

Він вийшов із води, взяв свої речі та пішов геть, не сказавши їй ні слова. Дійшов до дороги, зупинив когось і попросив підвезти до міста.

Повернувшись додому, Олег швиденько зібрав свої речі і пішов, прихопивши з собою куплену Ніні обручку. На столі він залишив записку:

– Довго думала, мені вже не треба!

Ніна повернулася приблизно за годину після того, як він пішов. Її підвезли нові знайомі додому. Вона встигла з ними потоваришувати. Вона взагалі легко сходилася із людьми. Хіба що з Олегом її завжди спіткали невдачі.

Прочитавши записку, Ніна хотіла йому зателефонувати. Все ж таки негарно вийшло, але її ніби щось зупинило, і вона не стала цього робити.

Олег їхав у таксі до квартири батьків, але йому все здавалося, ніби він щось забув, коли збирався. Ніяк не міг пригадати, що саме. Тільки заплющуючи очі перед сном, згадав – він забув свій блокнот.

Ніна знайшла саме цей милий блокнотик з дуже цікавими записами.

– О, та ти ще й конспектував усе! – Здивувалася вона, знайшовши його під ліжком.

У блокноті докладно було розписано, що він ламав і які дні. Наче маленький щоденник.

У цей момент Ніна все зрозуміла. Насправді ніяка вона не незграбна. Все було продумано до дрібниць. Так їй неприємно стало, а потім вона згадала, що Олег пішов від неї, і видихнула з полегшенням.

Весь цей час інтуїція підказувала їй, що щось не так, але Олег так спритно втілював усі плани в життя, що вона ніяк не могла розпізнати, в чому каверза.

Ніна взяла в руки телефон і сфотографувала той блокнот, відправила фото Олегу та підписала:

– Я все знаю!

І смайлик усміхнений додала. Вона кинула блокнот на ліжко, а він відкрився на першій сторінці, де було написано:

– План із закохування у себе Ніни.

Ніна глянула на нього і сумно усміхнулася.

За півроку вона вийшла заміж за Андрія, з яким познайомилася на ставку, а Олег так і продовжив шукати ту саму.