Вже два роки, як Ніна має свій невеликий бізнес. Ще після народження сина вона зрозуміла, що любить випікати. Спочатку це були торти для рідних на день народження. Вони завжди хвалили її талант, а чоловік сплатив їй курси кондитера. Тоді Ніна почала пекти на замовлення.

Усі кошти вона відкладала на свою справу. Їй завжди хотілося мати власний бізнес. І їй вдалося відкрити свій заклад. На відкриття прийшло чимало людей.

Багато хто з них був її клієнтами. Хтось приходив пообідати, дехто влаштовував зустріч. У кафе матусі часто влаштовували дні народження своїм дітям. А нещодавно Ніна помітила у кафе дівчинку, на вигляд їй було дванадцять років. Вона сиділа в кутку закладу .

Щоразу дівчина брала те саме тістечко. Спочатку вона сиділа кілька хвилин, а потім усе довше. Дівчинка мала при собі щоденник, у якому щодня робила якісь записи. Коли ж у кафе не лишалося нікого з відвідувачів, вона питала, чи можна пограти на скрипці. Ніна дозволяла.

Адже гра подобалася всім присутнім. Дівчинка мала справжній талант. А якось вони з нею таки розмовляли. Дівчину звали Анжела.

Жила вона у будинку неподалік. Дитина не дуже хотіла розповідати щось про своє життя. І згодом вона почала розповідати історію свого нелегкого дитинства. Мама виховувала дівчинку сама. Свого батька вона не знала та не бачила.

Спершу вони жили добре. Дівчина добре вчилася, тож попросила, щоб її записали до музичної школи. Мама на рік уперед сплатила їй навчання. У будинку почали з’являтися різні компанії. Ті чоловіки сиділи допізна. Вони голосно говорили, лаялися. Дівчинка боялася виходити до них.

Вони п’яні кликали її до себе, щоб та щось зіграла на скрипці. Бувало, що дівчина непомітно тікала з дому, доки ніхто не бачив. Ішла вона у кафе Ніни. Додому повертатися не хотіла. Найстрашніше те, що дитина ночувала на вулиці. Вона наважилася втекти від мами з вітчимом, а бабуся її прийняла. Бабуся також хвилювалася за свою онучку. Тепер вони разом. Зрештою дитина щаслива.

КІНЕЦЬ.