Чоловік Ніни Кирилівни пішов від неї, відразу після народження їх другої дочки. Пішов він з причини, яку Ніна навіть і не знає, втім, і не факт, що вона є. Безробітна жінка залишилася без єдиного добувача в сім’ї, і для неї настали відчайдушні часи, адже їй потрібно було ще дві дитини годувати, а у неї ні роботи,

ні грошей – нічого. На допомогу прийшла близька подруга дитинства Ніни, яка якраз жила по сусідству. Вона погодилася доглянути за дітьми подруги, поки та шукала на роботу. Ніні доводилося працювати на двох роботах, аби дітей прогодувати, а діти-то дівчинки, в юному віці на них витрачатися доводиться більше, але завдяки старанням Ніни, діти навіть не знали і не відчували на собі,

через що їх мама проходить, лише заради того, щоб у них по життю все було. Минуло багато років, дівчатка вийшли заміж, ось тільки не по любові. Вони звикли, напевно, до такого розкладу, як в батьківському домі, коли мама дбала про них і забезпечувала повністю, ось і вибрали собі не улюблених, а багатих чоловіків. Як і очікувалося, такий шлюб довго не тривав, і обидві в одну мить залишилися без чоловіків і грошей.

А коли дівчаткам стало ніде жити, ті відразу ж перебралися назад до матері, яку вони до цього відправили жити в будинку престарілих… ну, щоб її квартиру про всяк випадок звільнити. Знаєте, бідна і не була проти, аби її дочкам комфорт забезпечити … хоч і таким чином. Ось так і вийшло, Ніна в свої кращі роки життя голодувала заради дітей, а вони так її віддячили: спочатку в будинок престарілих вирішили влаштувати, а потім і пересіли знову на її шию.

КІНЕЦЬ.