Ніна крутила на кухні голубці, як раптом задзвенив її телефон.

Вона глянула на екран. Дзвонила дочка, яка недавно закінчила навчання в іншому місті.

Ніна радісно посміхнулася і взяла слухавку.

– Мамо, я повертаюся додому! – одразу видала донька головну новину. – Але ти не дивуйся, я приїду не одна…

– З подружкою, чи що? – здивовано поцікавилась Ніна.

– Ні! Той, хто приїде зі мною – чоловік.

– Не зрозуміла, – здивувалась Ніна.

– Чоловік, кажу.

– І хто він такий? Твій одногрупник? У нього в нашому місті є рідні?

– Тепер є.

– Ну тоді добре. Сподіваюся, він житиме не в нас?

– Ні, мамо, він якраз житиме з нами. Декілька днів. Поки ми з ним щось не вигадаємо.

– Що-о-о?! – тільки тепер Ніна трохи захвилювалася. – А чому це ви з ним маєте щось вигадувати, а не він сам? А в нього тут, ти кажеш, є рідня.

– Мама його рідня – це я, і ви з татом.

– Це як так?! – Ніна аж присіла, не розуміючи, що відбувається.

– Мамо, ти що! Зі мною приїде мій чоловік.

– Який ще чоловік? – у Ніни раптом затремтіла рука, в якій вона тримала телефон. – Ти що таке плетеш?

– Випадковий чоловік, мамо. Випадковий.

– Як це?

– Так. Я з ним випадково познайомилася і потім випадково вийшла за нього заміж.

– Навіщо?

– Так треба було.

– Що значить – треба було? Ти зовсім, чи що?!

– Матусю, я тебе не розумію. – голос дочки був цілком серйозним. – Коли ти виходила заміж за мого тата, ти, що, не розуміла, що робиш?

– У нас з твоїм батьком було кохання! А що у вас? У вас теж кохання?

– Яке кохання, мамо? – зітхнула засмучено дочка. – Ми з ним знайомі всього чотири дні. Я ж говорю, ми познайомилися випадково.

– І де ж ви цікаво дізнатися познайомилися?

– Де-де… На вулиці. Біля ресторану.

Ніна зовсім нічого не розуміла.

– Ти що морочиш мені голову?

– Ой, мамо! – невдоволено вигукнула дочка. – І будь ласка, не галасуй. Хоча, ні, галасуй… Адже я спеціально тобі заздалегідь і дзвоню, щоб ти зараз посварилася. І щоб за Сергія сварку не влаштовувала. Я ж все розумію.

– Що ти розумієш?! – Ніна не могла повірити, що ця розмова їй не сниться.

– Ну що це, напевно, неправильно виходити заміж випадково. Але так вийшло. Якби я заміж не вийшла, я вже б мала проблеми.

– Що? Ти ж в інституті вчилася, чи де? Які проблеми ще? Швидко розповідай мамі!

– Мамо, ну, не нервуйся, будь ласка. Позапозавчора ми з нашою групою відзначали отримання дипломів. І в ресторані я трохи перестаралася…

– Що значить – перестаралася?

– У ресторані було караоке, мамо. Ми багато співали, і я його зламала. Мабуть, бо я голосно співала. Загалом воно зламалося… Але ж я не винна. А адміністратори ресторану викликали там когось у формі… Ну я з ними і посварилася… А тут з’явився він.

– Хто з’явився?

– Сергійко. Мій випадковий чоловік. Він син великого бізнесмена до речі. Він ішов повз, і побачив, це все. Ну він і сказав, що я забагато хильнула ігристого… І заплатив за караоке… Я його раніше і ніколи не бачила. І він мене також. Ми гуляли всю ніч і дуже сподобались один одному. А наступного дня ми з ним розписалися… Ось так от…

– З ким розписалися?

– Ну, з ним, із Сергієм. Він мені сам запропонував. І ми розписалися.

– Що ти мене обманюєш? – сказала в слухавку Ніна. – Як вас могли розписати одразу? Так не буває!

– Але ж він син відомого бізнесмена. У ЗАГСі теж про це знали. А потім, коли його тату розповіли, про те, що трапилося, що його син одружився невідомо з ким, він сказав Сергію негайно зі мною розлучитися. У тому ж ЗАГСі.

– І правильно його тато велів! Правильно!

– Ні, мамо. У них нічого не вийшло.

– Чому? Ви ж розлучилися?

– Ну ні же! Я ж кажу, Сергійко сказав своєму татові, що я йому подобаюся.

– А він тобі хоч подобається?

– Ну, взагалі-то він нічогенький такий…

– Нічогенький – це як?!

– Це значить – він добрий. І ми їдемо до нас додому. Як чоловік і дружина.

– А його тато? Він вас спокійно відпустив?

– Ні. Не спокійно. Ми ж втекли. Мамо, не хвилюйся. Ти, головне, нашого тата обережно попередь, що я приїду не одна, а з чоловіком. Але те, що він випадковий, ти йому не кажи. Гаразд? А що в Сергійка тато власник підприємств – тим більше.

– Що ж. Примудрилася ти вляпатись, люба. Твій тато тільки начальник цеху на заводі, а тут сват бізнесмен виявляється. Це йому дізнатися найнеприємніше. Ну, гаразд, я щось придумаю, як усе згладити… О, Господи… Мені тепер навіть цікаво…

– Що тобі цікаво, мамо?

– Подивитися на цього твого… Сина бізнесмена… І що він у тобі знайшов?

І мама поклала слухавку.