Ніна Іванівна була суворою жінкою у селі, майже ніколи не посміхалася, завжди виглядала серйозною.

Її чоловік, Іван Ігорович, був м’яким і ніколи не заперечував їй , тому вони здавалися ідеальною парою.

Однак Ніна Іванівна була засмучена тим, що у них був лише один син Артем , на відміну від інших мешканців села, які мали багато дітей.

Незважаючи на свої внутрішні переживання, вона завжди хвалилася достоїнствами Артема.

Несподіванкою стало повернення Артема з міста з нареченою Тетяною. Ніну Іванівну це не вразило, вона почала розпитувати Артема про його вибір.

Артем захистив Тетяну, зізнавшись у глибокій любові до неї. Після весілля подружжя недовго жило у батьків Артема, поки ремонтувався їхній власний будинок.

Згодом Ніна Іванівна стала з нетерпінням чекати на онуків.

Вона звернулася за порадою до своєї сусідки Наталі , яка розповіла історію про те, як віра та молитва призвели до вагітності одного з членів родини.

Натхненна Ніна Іванівна влаштувала теплі посиденьки з родиною за чаєм, сподіваючись на диво.

Через кілька місяців, на радість Ніни Іванівни, Артем та Тетяна оголосили про вагітність Тетяни.

У хвилину роздумів Ніна Іванівна пов’язала воєдино хронологію своїх молитов та посиденьок за чаєм із звісткою про вагітність. Вдячна та емоційна, жінка пошепки дякувала Богородиці за майбутню радість народження онука.

А ви вірите у диво молитви та віри?

КІНЕЦЬ.