— Боюся тільки, що молодшенька моя може проговоритися. Вона з Зоєю не особливо дружна. Немов засвоїла ставлення до неї з боку свого батька, – ділиться з подругою Інна.

— Ні, а що тепер? Кинути старшу дочку напризволяще чи що? Вона – твоя дитина, хіба мало що твій чоловік про це думає! Цікаво, а якщо твоя Діаночка в таку ситуацію потрапить, її татусь дивитиметься на це збоку чи що? – обурюється подруга.

– І самій Діані можна пояснити, що ніхто не застрахований ні від помилок, ні від складних ситуацій. Нехай себе уявить на місці сестри, легко їй буде, якщо і рідна мати вмиє руки?

— Та що ти мене агітуєш? Мені не треба, я й так роблю все, що можу. Зоя, звісно, наробила справ, але… не кинеш же. Відчуваю себе партизанкою якоюсь. І так чоловікові на шию тещу посадила, так ще й на доньку гроші в неї банально краду, якщо речі своїми іменами називати, – махає рукою Інна.

Інна заміжня вдруге. Від першого і другого шлюбів у неї по доньці. Старшій зараз 22 роки, молодшій 16. Перший чоловік у житті своєї дитини жодної участі не брав, платив час від часу мізерні аліменти, побачитися не намагався, давно зник з горизонту, де він і чи живий він, Інна не знає.

З другим чоловіком жінка зустрілася, коли Зої було 4 роки. Чоловік ґрунтовний, тепло прийняв і маленьку доньку дружини. Інна вийшла заміж, і жили вони досить непогано: чоловік дбайливий господар, із тих, які – все в дім. Теща від другого зятя завжди була в захваті: допомагав і допомагає досі і їй, і всій рідні Інни.

— З Зоєю в них стосунки нормально складалися приблизно до підліткового віку, – згадує Інна. – Навіть коли Діанка зʼявилася, чоловік намагався однаково до дівчаток ставитися. Але ось років із 15-ти знайшла коса на камінь.

Старша донька Інни тоді знатно почала чудити: скотилася по навчанню, почала пропадати у дворових компаніях, від неї несло неприємними ароматами всіх шкідливих звичок разом взятих. З вітчимом взаєморозуміння зникло геть. Інна це пояснює тим, що чоловік був суворий до падчерки, він узагалі не визнає демократії в проявах підліткового бунту.

— Нічого Зойку не проймало, ні позбавлення кишенькових грошей, ні розмови, ні те, що ґаджети відібрали, ми по-всякому пробували вже, але куди там!  І на облік поставили її в дитячій кімнаті, і могла на кілька днів зникнути з дому, – хитає Інна головою.

Тривав цей період років три. Діана примудрилася в 10-му класі залишитися на другий рік, потім пішла, забравши документи зі школи. А у 18 років несподівано поведінка змінилася. Але ж вітчим уже її попередив, що після повноліття вона – на «вільних хлібах».

— У коледж пішла тоді, чоловік змирився, сказав, що може залишатися, але нехай приймає правила цього дому. Хоча, звісно, колишні стосунки між ними так і не відновилися, Зоя його почала на ім’я та по батькові називати, а раніше звала татом.

Тривало це затишшя року півтора, а потім старша дочка знову пішла з дому, цього разу в коханки й утриманки до одруженого чоловіка. Точніше, про те, що кавалер Зої одружений, дізнався вітчим, влаштував їй скандал, вона бісилася. З Інною в Зої стосунки відновилися хоча б зовні через рік.

Тоді жінка й дізналася, що Зоя знову кинула навчання, живе на квартирі, яку їй знімає коханець. Додому повертатися не збирається.

Якраз тоді ж стався інсульт у мами Інни і чоловік прийняв рішення, що тещу вони забирають до себе. Ставлення зятя до матері дружини чудове, сам її по лікарнях возить, не шкодує грошей на платну реабілітацію.

Чоловік Інни останніми роками став пристойно заробляти, а сама Інна пішла на півставки, це було спільне рішення: за бабусею треба доглядати, вона довго лежала, а зараз інколи може й забути воду вимкнути, зачинити вхідні двері – вік, що сказати.

Виходить, що вся сім’я зараз матеріально залежить від чоловіка. У Зої у квартирі тільки четверта частина, подарована чоловіком: у трикімнатну квартиру вкладено гроші від продажу спадку чоловіка і була невелика іпотека, тож усе справедливо. А тепер жінка ще й вигадує з грошей, які видає чоловік на господарство, на Зою з її маленькою дитиною.

— Ну звичайна ж історія, мужик награвся, коли Зойка дізналася, що чекає дитину. Вона йому не відразу сказала, коли сказала, то пізно було щось вирішувати. Ну й він заплатив за кілька місяців і кинув її. Пішов чи то в напрямку законної дружини, чи то зняв гніздечко для чергової дурненької, а у Зої скоро буде дитина, тож онук у мене, – зітхає Інна.

Чоловік про дитину падчерки і чути не захотів: викреслив аморальну дівицю з життя. Вирішила – нехай несе відповідальність за свої вчинки. Старша дочка Інни отримує допомогу, їй вдалося влаштуватися на роботу, будучи на 5-му місяці. Допомога маленька, про те, щоб винаймати житло, і мови немає. Інна поселила доньку в спорожнілій квартирі своєї матері.

— Але не прожити їй на ті копійки, які вона отримує. От і тягну з сім’ї потихеньку. То від бабусиної пенсії кілька тисяч їй переведу, то вигадую на щоденних покупках. Чоловік знає, що Зоя живе з дитиною у квартирі тещі, але він же суворо попередив, що не дозволить утримувати його коштом ще й невдячну падчерку. А мені що робити?

Днями в Інни відбулася непроста розмова з Діаною, та “спалила” маму за переказом грошей для сестри. Влаштувала скандал, що мати таємно від батька «краде» гроші для Зої, яка свій шлях, узагалі-то, сама вибрала, тож по заслузі їй.

— Цікаво, а як тато на це подивиться? Мамо, ти зрозумій, якими б благими цілями ти б не прикривалася, злодійство – є злодійство. Ти не повинна так чинити. Або припини, або зізнайся татові, – заявила молодша донька. – Мені все одно, що там буде із Зоєю. Вона повинна була думати головою. А зараз… нехай тягне якось усе сама.

— Виросла така ж високоморальна, як її батько, – сумує Інна. – Ні, загалом, вона має рацію. Це злодійство. Але що мені робити?

КІНЕЦЬ.