“Нічого без мене не варта! Та ти пропадеш сама!” Ані набридло чути постійні приниження від чоловіка, тож вона будь-що вирішила покласти цьому край

– Так плов не готують! – говорив Юрій, стоячи за спиною дружини.

Аня повернулася до нього і мовчки подала ложку.

Вона терпіти не могла, коли чоловік намагався її чогось вчити.

На його думку, вона завжди все робила не так.

– Тоді готуй сам! – прошипіла жінка крізь зуби та пішла в кімнату. Юрі нічого не залишалося, як продовжити готувати. Він чекав, що Аня таки повернеться до нього за порадою, і він зможе навчити її правильно готувати плов. Щоб заспокоїти нерви, Аня взяла до рук спиці. Через п’ятнадцять хвилин Юра сидів біля неї та давав поради, як зробити більш акуратні стібки. Тоді Аня мовчки передала йому спиці.

– Навіщо ти мені даєш ці спиці? Я що, жінка? – роздратовано запитав Юра. – Хочеш в’язати – в’яжи сама.
Аня втратила будь-який інтерес до в’язання і пересіла на стілець, занурившись в екран телефона.
– Ти чому відсіла від мене? – незадоволено буркнув Юра.
Аня промовчала, вдавши, що зосереджено читає новини.
– Не розумію, що цікавого в тому телефоні, – далі не вгавав чоловік.

Роздратування Ані зростало. Вони зустрічалися майже два роки, а місяць тому вирішили жити разом і навіть розписалися. Коли вони тільки познайомилися, Юра взяв на себе обов’язок піклуватися про дружину і виконувати всі її доручення. Він давав їй поради, у всьому допомагав, завжди був поруч. Спочатку Аня цінувала таку турботу.

Однак, коли вони почали жити разом, жінка зрозуміла, що його турбота була не зовсім щирою, а скоріше спробою контролювати її життя.

Його допомога з добрими намірами перетворилася на наполегливе нав’язування жінці своїх правил.

Ані здавалося, що вона втратила почуття власної гідності й більше не належить самій собі. Останнім часом у неї все частіше виникало бажання втекти від Юри або просто не повертатися додому з роботи. На додачу до всього, вона під впливом емоцій дозволила чоловікові переїхати до себе у квартиру. Тепер жінка роздумувала, як до нього підійти, щоб розірвати їхні стосунки та скасувати весілля.

– Тобі не здається, що ти занадто багато собі дозволяєш? – запитала Аня чоловіка, намагаючись стримати внутрішнє роздратування.

– Що ти маєш на увазі? – спантеличено запитав Юра.

– Ти що, нічого не розумієш? – запитала Аня.

– А що я маю розуміти? Що ти зганяєш на мені свій поганий настрій? – запитав Юра.

Юро, мене дратує, коли ти постійно вказуєш мені, що і як робити, – заявила Аня, намагаючись зберігати спокійний тон.
– А що я можу зробити, якщо ти нічого без мене не варта?

Ці слова ще більше роздратували жінку.

Ну, тоді нам не варто продовжувати жити разом, – сказала Аня.

Щойно вона вимовила ці слова, як її накрила хвиля полегшення. Але Юра не був готовий здаватися.
– Чому?

Замість того, щоб задуматися над своїми вчинками й змінити свою поведінку, ти хочеш просто все зруйнувати власними руками!

Я тебе вчу, раджу, а ти ще й невдячна.

– Я вже все обдумала, – роздратовано відповіла Аня, – я не маю наміру щось в собі міняти. Тому перестаньмо дратувати одне одного і розійдемося, поки не пізно. Юра завмер. Він не міг повірити, що така проста дівчина, як Аня, відкинула його. Тоді Юрій почав збирати свої речі. Він весь час повторював одне і те ж:

– Ти пошкодуєш, коли я поїду.

Ти нічого не вмієш робити, у тебе руки не з того місця ростуть

Пропадеш без мене!

– Не хвилюйся за мене. Я прекрасно справлялася до твого приїзду, і буду справлятися й надалі, – відповіла Аня.

– Я заберу плов? – запитав Юра.

– Забирай. Каструля ж твоя, та й готував ти його сам.

Сказавши ці слова, Аня просто не могла стримати сміху.

Як тільки Юра пішов, жінка одразу відчула легкість і свободу.

Їй стало значно легше від того, що вона розірвала стосунки з людиною, яка хотіла взяти її життя під свій контроль.

Що ж, нічого страшного, навіть негативний досвід слугує уроком. Тепер Аня розуміє, що турбота – це не контроль і що повноцінні стосунки – це не залежність від іншої людини, а радше відчуття легкості та свободи.

КІНЕЦЬ.