— Назбирують, але повільно ті накопичення йдуть, — відповідає на запитання про те, чи не намічається розширення житлової площі у її сина та невістки Катерина Андріївна. — Бо грошики у них — врозтіч.

— Це як так? Модний роздільний бюджет чи що? — зі смішком цікавиться подруга. — Вони ж, начебто, хотіли брати двокімнатну в іпотеку, потім малятко вже заводити. Пам’ятається, ти говорила.

— Говорила, — відлунням киває Катерина Андріївна. — А тепер я взагалі сумніваюся, а чи потрібна їм ця дитина? Може, не треба нічого, побовтаються ще трохи, та й горщики ділити треба?

Дитина — це про сім’ю, а яка у нашої Соні сім’я, якщо вона від чоловіка гроші ховає? Я й на сина дивлюся і бачу, чим далі, тим більше йому все це не подобається.

Син Катерини Андріївни Яків одружився два роки тому на Соні, з якою зустрічався до цього трохи більше року. Якову зараз 30 років, Соня на рік молодша.

Нічого проти невістки Катерина Андріївна не мала: з благополучної родини, з освітою, симпатична, начебто хазяйновита, працює і без шкідливих звичок.

— І з квартирою, однокімнатна у неї у власності, батьки купували, платили іпотеку, коли вона ще дівчиськом була, — додає як характеристику невістки Катерина Андріївна.

– Соня жила у батьків, квартира спочатку здавалася, потім пустувала роки три, потім невістка її сама здала вже. До цього від оренди гроші йшли на погашення іпотеки, а тепер — в кишеню невістки. Свати перед весіллям житло на доньку переписали.

Яків теж не безприданник. У нього спадкова однокімнатна від батька, з яким Катерина Андріївна давно була в розлученні.

Квартира сина більша, зручніше розташована — поруч, за 5 хвилин, метро, хороший район, майже центр, близько до роботи і Якову, і Соні.

Живе молода сім’я саме з цих міркувань у квартирі чоловіка. Соня, звичайно, навела в ній затишок, деякі речі купили вже спільно, дещо поміняли.

У сина Катерини Андріївни непогана зарплата, отримує він більше, ніж дружина. Коли зібралися одружуватися, то вирішували: накопичать грошей на початковий внесок, постараються купити одразу трикімнатну, розраховуючи на майбутню дитину або дітей, якщо малюк у них не буде єдиним.

— Нічого дошлюбного ми продавати не хочемо, — відповів на побоювання мами Яків. — Нерухомість завжди згодиться: дітям на старт, нам на старість…

Катерина Андріївна задоволено кивнула головою, заспокоїлася: правильний настрій, правильні міркування. А потім стала помічати, що якось не все між молодими гладко.

Не лізла, не питала, тим більше, що часом здавалося, що й немає нічого, це їй просто здалося. Поки одного разу Катерина Андріївна не поцікавилася: а скільки, власне, вдалося їм назбирати?

— Дві зарплати — це непогані гроші, вони особливо й не розкидалися ними. Ну так, Соня модною хоче бути завжди, у салони ходить, щоб красу підтримувати, але все ж таки, однокімнатна її під орендарями, на рік — це пристойна сума, в столиці ж у нас он як виросли ціни, а живуть вони разом вже два. На перший внесок можна ж назбирати, — міркує свекруха.

Гроші, хата і сімейні негаразди: Чим закінчиться “бухгалтерія”?

Яке ж було здивування Катерини Андріївни, коли син зопалу кинув, що накопичено ними до смішного мало, а гроші орендарів взагалі в накопичення не входять, Соня сказала, що це її особисті гроші, вона ж свою квартиру здає.

— Ні, мамо, у нас не роздільний бюджет, усі витрати спільні, і збираємо ми зі спільних грошей. У сенсі, з наших зарплат. З моєї та Софії, а гроші від її квартири йдуть їй, точніше, вона їх на мамин рахунок одразу запустила. Теща на карту отримує гроші, куди далі складає — не знаю, — зопалу якось кинув син, і було видно, що таке становище справ його категорично не влаштовує.

Катерина Андріївна навіть не одразу зрозуміла, як так і про що син толкує, а потім вона дуже сильно розсердилася.

Справді, що це за ситуація?

Від невістчиної квартири гроші — це її? З якого переляку?

Так, її квартира здається, але що це змінює? Живе вона у квартирі чоловіка.

А якби вони з Яковом жили на її території? Приємно було б невістці, якби її чоловік гроші від орендарів своїй мамі переказував?

Яків усі ці питання Соні, зрозуміло, ставив і не раз. Останнім часом у молодих людей частенько відбуваються сварки на цю тему.

Але невістка стоїть на своєму:

— Це моя квартира, вона в оренді, час від часу мені доведеться її ремонтувати. А на які гроші? І потім, ти чоловік, ти заробляєш, уяви, що у мене немає ,,розповідь спеціально для сайту рідне слово,, ніякої своєї квартири? І що, ти б на мені не одружився тоді? Чи став би дорікати, що я «безквартирна»?

— Нещодавно Соня взагалі сказала, що й коли вони іпотеку візьмуть, то грошей від здачі своєї квартири вона не вкладатиме в сімейний бюджет, знову щось торочила про ремонт, який треба буде робити, і про те, що у неї попереду період очікування малюка, і про те, що жінці взагалі «треба» мати свої гроші, страховку про всяк випадок, — роздратована Катерина Андріївна.

— А чи не занадто ця Соня хитромудра? Живе задарма у квартирі чоловіка, та ще й керується принципом: усе твоє — наше, а все моє — моє?

Виходить, куплять вони спільну квартиру, Соня чекатиме дитину і в декрет сяде, Яків буде один сім’ю утримувати, гроші від оренди свого власного житла понесе в сім’ю, на спільну іпотеку, а Соня знову свої кровні буде у мами в схованці складати? — подруга хитає головою. — Катю, думаю, що ти права. У твого сина не сім’я, а суцільна бухгалтерія.

— Ну ти ж чоловік, ти ж повинен утримувати сім’ю, дружину, дитину, — капризно надуває Соня губи, коли Яків їй вчергове сказав, що накопичувати тільки із зарплат, які йдуть і на комуналку, і на харчування, і на одяг, і на салони для Соні, вони будуть ще дуже довго.

– Ти так і продавлюєш мене на те, щоб я без копійки залишилася. Мої гроші тобі спокою не дають.

Яків вчергове не витримав, грюкнув дверима, довго сидів у сусідньому сквері на лавці.

Дедалі частіше чоловік думає про те, що мама права і сім’я у нього з Сонею навряд чи вийде.

Накоплене з дружиною на спільну квартиру поділять, а там… нехай Соня молиться на свою «безпечну подушку».

***

Любі читачі, чи не здається вам, що в цій історії, яку розповіла Катерина Андріївна, корінь зла лежить не стільки в грошах, скільки в відсутності довіри та спільного бачення майбутнього?

Адже справжня родина – це не лише спільне житло чи спільні витрати, це, перш за все, душевна єдність і взаємопідтримка, чи не так?

І як же сумно, коли такі особисті та крихкі стосунки перетворюються на суцільну бухгалтерію, де кожен рахує свою копійку і боїться залишитися в програші.

А як ви гадаєте, чи є сенс у таких стосунках, де кожен тягне ковдру на себе?

І чи може в такій “сім’ї” з’явитися малюк і зростати щасливим, якщо батьки не можуть домовитися про найпростіші речі?

Дуже цікаво почути ваші думки, адже ви, люди досвідчені, бачили різне в житті. Може, хтось із вас стикався з подібною ситуацією і зможе дати Якову мудру пораду, адже, як то кажуть, “чужий досвід — розуму брат”.