Віталій тримався впевнено і навіть зарозуміло, дивлячись на Ольгу зверхньо.

– І що ти хотіла мені довести? Що я без тебе пропаду?

Ольга мовчала. Дівчина, яку її чоловік мав нахабство притягнути в їхній будинок, спішно вдягалася. Віталій миттю на неї озирнувся.

– Не поспішай, киця, – навмисне ласкаво сказав він. – І не хвилюйся. Спокійно одягайся, і чекай на мене в машині. Я незабаром.

Але дівчина все ж таки хвилювалася, це було помітно з її невпевнених рухів. Закінчивши одягатись, вона поспішила на вихід.

– Чекай мене в машині, – гукнув їй услід Віталій.

Дівчина нарешті вислизнула з кімнати. Почувся швидкий стукіт її каблучків сходами, потім легкий стукіт вхідних дверей. Віталій із викликом дивився на Ольгу.

– Ти сама все ускладнила.

– Я нарешті все з’ясувала, – Ольга намагалася триматися спокійно.

– Ну, з’ясувала. Задоволена тепер?

Ольга продовжувала мовчати. Віталій бачив, як його дружина пригнічена. Він насолоджувався моментом.

– Невже ти думала, що я з тобою за коханням? – Знущально говорив він. – Ти реально ні про що не здогадувалася? Ну, звісно ж, ні. Не дарма тебе вважають недолугою! А мені це було навіть зручно!

– Забирайся звідси, – у голосі Ольги звучав досі невідомий Віталію холод, але він анітрохи не зніяковів.

– Звичайно, заберуся, – він попрямував до шафи.

– І в мене нарешті почнеться нове життя.

– Відійди від шафи, – скомандувала Ольга, сама дивуючись своїй сміливості.

– Починай нове життя з нуля, як ти почав попереднє.

Віталій здивовано глянув на дружину:
– Що ти сказала?

– Що чув, – Ользі все важче було тримати себе в руках. – У чому прийшов, у тому й підеш!

Віталій усміхнувся:
– Та, будь ласка. Потрібні мені ці ганчірки.

Він подався до виходу, дістаючи на ходу з кишені ключ від автомобіля.

– Машину теж доведеться залишити.

Віталій уже почав нервувати.

– Та ти, я дивлюся, нахабною раптом стала. Чого б це?

Він погрозливо насувався на дружину.

– Слухай, ти! Я на тебе, потвору, п’ять років свого життя витратив! За все треба платити, люба …

Ольга відступала, але рішуче продовжувала дивитися на чоловіка.

– Машину доведеться залишити… Охорона тебе все одно на ній не випустить.

– Охорона, кажеш? – тон Віталія став загрозливим. – Я тебе зараз тут нишком порішу, і охорона тобі не допоможе…

Віталій не зрозумів, що сталося буквально за секунду, але для нього ця сцена на якийсь час закінчилася.

Ольга не вродилася. Так часто говорили про таких, як вона. Батько Ольги був відомим у місті бізнесменом. Маючи значний капітал, Анатолій Володимирович був ще високий і красивий.

Об’єктивно гарний. Тому ніхто не здивувався, коли він одружився з переможницею конкурсу краси, відомою моделлю Ганною.

Мати Ольги була сліпучою красунею, і їх із батьком пара завжди притягувала до себе, як захоплені, так і заздрісні погляди на всіх світських заходах.

Тому, коли стало відомо, що у пари має з’явитися дочка, всі чекали появи на світ природної досконалості. Але, на жаль…

Вже в ранньому дитинстві було ясно, що дівчинка успадкувала вигляд батька. Але те, що прикрашає чоловіка – великий ніс, вольове підборіддя – спотворювало дівоче обличчя.

– Нічого, підросте, пластику зробить, – заспокоювала Ганна саму себе. – У наш час із будь-якої жаби можна зробити царівну.

– Не треба їй жодної пластики, – заступався за дочку батько. – Ольга у нас і так найкраща.

Ганна поблажливо дивилася на чоловіка, і хитала головою. Матері Ольги трагічно не стало, коли дівчинці ледве виповнилося п’ять років.

Світська красуня любила поганяти на своїй спортивній машині, за що і поплатилася. Вона не впоралася з керуванням на мокрій після дощу трасі, та полетіла в кювет.

Анатолій Володимирович щиро й довго сумував за дружиною, та приводити в будинок нову обраницю не поспішав. Через деякий час біль притупився, природа зажадала своє.

У нього були романи, але єдиною господаркою особняка, нехай тепер тільки на шикарному портреті у великій вітальні, залишалася Ганна.

Батько і дочка жили удвох, крім прислуги та охорони. Анатолій Володимирович у доньці душі не чув.
Дівчинка росла неймовірно розумною та тямущою. Вона із задоволенням вдавалася у справи фірми батька, і незабаром стала справжньою помічницею.

Тепер на всі світські раути Анатолій Володимирович ходив під руку з дочкою, ігноруючи пересуди, наскільки невдалою зовні вийшла дівчинка.

Але, варто було з нею заговорити його діловим партнерам, через хвилину вони вже забували про її зовнішність, вражені гострим розумом, і відмінними знаннями в премудростях бізнесу в такої молодої особи.

Час минав, Ольга стала дорослою, і тепер обіймала офіційну посаду заступника директора у компанії батька. Саме тоді в офісі з’явився Віталій, молодий айтівець, який прийшов за оголошенням.

Ольга закохалася у хлопця з першого погляду. Хоча, крім нього, були ще й інші кандидати, набагато досвідченіші, Ольга переконала менеджера з кадрів взяти на роботу саме його.

Дівчина ледве стримувала свої почуття, побачивши нового системного адміністратора. Незабаром її почуття стали помітними для навколишніх.

Просік їх і Віталій, тож почав активно залицятися до перспективної нареченої. Ольга поринула в роман, як у вир – із головою.

Анатолій Володимирович намагався переконати дочку краще придивитися до обранця, і не поспішати, але Ольгу було вже не зупинити.

Незабаром Віталій зробив Ользі пропозицію, яку вона із захопленням прийняла. У розмові з майбутнім тестем він запевнив його, що щиро кохає Ольгу, і зробить її найщасливішою у світі.

Побачивши сяючи від щастя очі дочки, Анатолій Володимирович дав добро на весілля.

Урочистість була пишною, і привернула до себе увагу ЗМІ – історія «попелюшки», але навпаки. Перший рік Віталій та Ольга жили чудово.

Вони здавались дуже щасливими. Свій «медовий місяць» вони провели на Мальдівах, де ні в чому собі не відмовляли. Після відпочинку, повернулися у фірму, кожен на свою позицію.

Але незабаром Віталій почав вередувати і натякати дружині, що зятю власника фірми не пристало бути звичайним сисадміном.

Такі розмови не подобалися Анатолію Володимировичу, який був упевнений, що «кожний цвіркун має знати свою паличку». Віталію довелося вгамуватися.

Однак настав день, який розділив їхне життя на “до”, та “після”! Раптово та трагічно загинув Анатолій Володимирович.

Він любив проводити відпустку у Східній Азії. Його легкомоторний літак, яким він перелітав з одного острова на інший, зазнав катастрофи, і впав у густі джунглі. Після довгих пошуків, тіла не знайшли.

З урахуванням обставин, голову фірми заочно визнали загиблим – вижити за тих обставин було неможливо. Ольга була єдиною його законною спадкоємицею.

Спочатку дівчину, зовсім пригнічену горем, молодий чоловік підтримував, як міг. Але згодом тон його поведінки дуже змінився. Віталій почав вимагати, з кожним днем ​​все більше.

Він почав міняти машини, одягався тільки в найдорожчі бренди, і харчувався у дорогих ресторанах. Знайомі батька щосили намагалися відкрити Ользі очі на споживче ставлення до неї з боку Віталія, але молода жінка ніби нічого не хотіла помічати.

Того дня вона повернулася додому раніше, ніж зазвичай. На другому поверсі особняка вона почула голос чоловіка, та жіночий сміх.

Ольга мимоволі сповільнила крок, потім почала підійматися сходами максимально тихо, жадібно ловлячи кожне слово.

– Набридла вона мені вже давно, – казав Віталій. – Щоразу за комір себе до неї у постіль тягну.

– Чому не розлучишся? – питав його жіночий голос.

– Я божевільний, чи що? – відрізав Віталій.

– Ти подивися, як я живу, завдяки цій дурепі.

– Та ну тебе, – цього разу жіночий голос звучав скривджено.

– Та постривай, – заспокоював її Віталій – Тобі хіба погано? Скоро все це закінчиться, дай мені ще час.

Але Ольга йому часу не дала, увійшовши у спальню без попередження. Вона зауважила, що знає коханку Віталія. Ця дівчина нещодавно влаштувалася працювати у фінансовий відділ.

Віталія ненадовго вистачило у рамках класики жанру «кохана, ти все не так зрозуміла». Поки його подружка одягалася, він уже відкрито глузував з дружини.

Віталій не був впевнений, що готовий зробити обіцяне – покарати Ольгу. Але його руки самі потяглися до неї, і раптом настала темрява.

– Ти його на той світ не відправив? – голос Ольги Віталій чув ніби крізь туман, болісно приходячи до тями.

Голова гуділа, у вухах стояв шум. Віталій ледве розплющив очі і побачив перед собою… Анатолія Володимировича. Від шоку Віталій навіть спробував підняти сильно вдарену голову.

– Ви?

– Живий, мерзотник, – зі злим глузуванням сказав тесть. – Ти що задумав, недоумок?

Віталій помітив поряд із тестем на підлозі старовинне прес-пап’є, яким він його і поклав. Він помацав свою голову, виявивши велику гулю. Тесть вже відверто наїжджав.

– Зовсім береги поплутав, шмаркля?

– То ви живі?

Віталій все ще не міг повірити у те, що відбувається.

– Не дочекаєшся, – зухвало відповів тесть. – Зараз наш сімейний лікар тебе забинтує. І щоб духу твого тут не було.

– Але…

– Подружку твою також за ворота виставили, – заявив тесть. – Вона звільнена. А твоя схема провалилася. Тож, як був ти голодранцем, прийшовши в наш дім, так ним і підеш. Хріновий з тебе айтішник!

За годину сімейне життя Олега закінчилося. Від батька вона дізналася, що весь цей час Віталій таємно крав гроші фірми, та переказував на свій секретний рахунок.

Почувши недобре, Анатолій Вікторович попросив знайомого програміста перевірити його підозри, і вони виявилися вірними.

Схему виявили вчасно, тому свою подальшу діяльність із присвоєння коштів фірми, Віталій здійснював під точним контролем. Зрештою, його рахунок був заблокований, помноживши всі старання на нуль.

Щодо літака, на якому в той день мав летіти Анатолій Вікторович, він справді зазнав аварії. Але пасажира на ньому не було, а пілот вижив.

Але нічого до ладу він пояснити не міг. Анатолій Вікторович дав про себе знати дочці за першої ж нагоди, і переконав її допомогти у викритті великих розкрадань у фірмі.

Батьку складно було повірити, що його перевірені співробітники здатні на таку підлість, але він все ж таки вирішив запустити слідство. У ході розслідувань і виявилося, що гроші крав Віталій.

У результаті він не просто виявився без накопичених злочинним шляхом грошей, а й потрапив у чорні списки роботодавців. Притягувати зятя він не хотів, щоб не завдавати доньці ще більшого болю.

Того вечора вони удвох поїхали в ресторан, щоб відзначити офіційне повернення Анатолія Вікторовича додому, та на фірму.

– Тату, я, мабуть, і справді недолуга, – сумно скаржилася йому Ольга. – Ще й потворна. Не буде мені у житті щастя.

– Дочко, ти розумна – це головне. А краса в очах того, хто дивиться. Ти обов’язково зустрінеш свою людину. Просто наступного разу будь уважнішою.

Ольга поклала голову на плече батькові. Машина під’їжджала до ресторану.

Наступного дня Ольга та її батько зустрічалися з тим програмістом, який допоміг викрити злочинну схему. Хлопця звали Юрієм.

Поки Анатолій Вікторович вивчав оформлений Юрою звіт, Ольга зауважила, з яким інтересом молодий чоловік поглядає на неї.

Це зауважив і Анатолій Вікторович. Після зустрічі Юра, знайшовши момент, попросив у Ольги номер телефону, але дівчина відмовилася, навчена гірким досвідом.

– Він тобі зовсім не сподобався? – Запитав її Анатолій Вікторович.

– Тату, з мене вистачить любителів грошей, – з прикрістю відповіла Ольга. – Більше у мене немає жодних ілюзій, щодо себе та своєї привабливості для чоловіків.

– Послухай, – Анатолій Вікторович взяв Ольгу за плечі, та розвернув до себе обличчям. – Я Юрка знаю з пелюшок. Це син мого ділового партнера.

У його батька грошей не менше, повір. Просто Юрко сам по собі хлопець зі стрижнем, (розповідь для сайту Це Еаsy) вирішив самостійно всього досягти, без таткових грошей. Якщо ти йому сподобалася, то точно не через гроші.

Після слів батька, очі у Ольги засяяли.

– Тату, а у тебе є його номер? – несміливо запитала вона.

Вже наступного дня в Ольги та Юрія було перше побачення.

– Яка в тебе все-таки незвичайна краса, – начебто, між іншим, помітив Юрій.

Ольга хотіла заперечити, вирішивши, що Юра з неї просто знущається. Але перехопивши його погляд, повірила.

«Краса в очах того, хто дивиться», – згадала вона слова батька. Вперше за довгий час Ольга почувала себе по-справжньому щасливою…

Як вам перипетії? Ставте вподобайки, та висловлюйте свої думки в коментарях.

КІНЕЦЬ.