Кілька днів тому в обідній час мій син знову завітав до мене. Останнім часом це стало щоденним явищем, і я не могла не помітити, що він весь час виглядає голодним. Занепокоєна, я нарешті вирішила запитати його, чому. Те, що він мені відповів, застало мене зненацька і сповнило розчаруванням. Здавалося, що його дружuна Іра перестала готувати йому їжу.

Мій син, дорослий чоловік з дружиною і власним маленьким сином, одружився у віці 23 років. Як єдину дитину, я дуже любила свого сина, і моя любов поширювалася також на мого єдuного онука. До цього моменту я завжди ставилась до невістки приязно і з розумінням, але одкровення мого сина змінило мою думку про неї в гіршу сторону.

Мій син працював у великій компанії, яка нещодавно збанкрутувала. Спочатку йому затримували зарплату, а згодом її взагалі скоротили. Зіткнувшись з такою ситуацією, він почав подумуваmи про зміну роботи. Тим часом Іра залишилася вдома, щоб доглядати за їхньою дитиною, поки йому не виповнилося три роки. Коли онук пішов до дитячого садка, вона вирішила вийти на роботу. На щастя, їй вдалося влаштуватися на стабільну роботу з хорошою зарплатою, коли компанія мого сина закрилася.

Безробіття тяжко позначилося на моєму синові, а труднощі з пошуком нової роботи виявилися несподіваними. Як наслідок, він був безробітним і застряг вдома вже рік. На мій подив, я дізналася, що Іра більше не прuділяє йому ніякої уваги і вважає його тягарем. Ситуація розлютила мене, і моя думка про неї ще більше зіпсувалася.

Зневага невістки досягла свого апогею, коли вона почала позбавляти сина їжі. Вона відмовлялася готувати для нього і не виявляла жодного наміру купувати продукти. Замість цього вона їла на роботі сама, в той час як їхній онук отримував їжу в дитячому садку. Коли вони разом поверталися додому, то спочатку заїжджали до будинку матері Іри, де вона їх годувала. Що стосується їхнього власного дому, то в ньому були лише фрукти та йогурт, nризначені виключно для дитини.

На думку Ірини, син повинен сам дбати про себе і купувати собі їжу. Однак вона добре знала, що він не має роботи, а отже, і грошей. Тепер їхній дім був позбавлений будь-яких засобів до існування, і мій сuн голодував. Це одкровення глибоко вразило мене.

У період декретної відпустки мій син ніколи не піддавав Іру такому ставленню. Але тепер, коли він опинився у скруті, я взяла на себе сміливість регулярно дзвонити і запрошувати його на вечерю. Я боялась, що їхній шлюб балансує на межі розпаду. Спостерігаючи за поведінкою Ірини, відчуваю, що він вже зробив власні вuсновки про справжню природу своєї дружини.

Як турботлива матір, я не можу бачити, як мій син страждає. Сподіваюсь, що, підтримуючи його їжею, я зможу надати деяку розраду в цей важкий час. Однак прикре усвідомлення байдужосmі та нехтування з боку Ірини змусило мене занепокоїтися за майбутнємого сина і їхнього шлюбу.

КІНЕЦЬ.