Син і невістка розлучилися, коли онукові був лише рік. Я, знаючи свого сина, чекала такого закінчення їхнього сімейного життя. Сказати правду, я її навіть попереджала не поспішати заводити з ним дитину, а придивитися. Справа в тому, що він любить випити, часто змінює роботи, але гроші витрачає на себе та друзів.

Після розлучення свого сина він бачив лише кілька разів, і скільки б я не говорила, що він зобов’язаний піклуватися про нього, все марно. Тому я досі спілкуюся з невісткою, регулярно відвідую онука, допомагаю їм чим можу.

Нині йому 9 років. Я знала, що він мріє про планшет і на День народження подарувала йому, про що тепер дуже шкодую. Спочатку я пропонувала невістці оплатити їх з онуком відпочинок, але вона сказала, що для нього планшет важливіший.

І  коли я поїхала до них знову, то не впізнала свого онука. Справа в тому, що він завжди вибігає мені назустріч, любить спілкуватися, розповідати все про свої справи. А цього разу він тільки махнув рукою замість привітання та пішов у будинок.

Невістка сказала, що весь час він сидить у планшеті, грає в ігри, і вона вже не рада, що попросила його подарувати. У них приватний будинок і мені хотілося б, щоб він грав на вулиці, спілкувався з іншими дітьми, а не сидів у кімнаті.

Проблема ще в тому, що у нього була вроджена вада серця, операція пройшла вдало, але зараз він настільки набрав вагу, що я не повірила, що це мій онук. Обличчя та шия вже на одному рівні.

Я почала говорити невістці, щоб стежила за його харчуванням і не дозволяла весь час користуватися планшетом. Але вона сказала, що їй набридли його істерики, і що я вчу її виховувати дитину, коли свого сина не змогла виховати правильно. Мені прикро чути таке, але я розумію, що вона має рацію.

Коли я запитала, чи хоче вона, щоб і її син виріс таким, як мій, невістка образилася і попросила мене більше до них не приїжджати. Після цього я кілька разів намагалася до неї додзвонитися, але вона заблокувала мій номер.

Не знаю що робити. Я ж хочу, як краще, це і мій онук, доля та здоров’я якого мені зовсім не байдужі. Боюся, що онук успадкував від свого батька все погане.

КІНЕЦЬ.