Мій син одружився з Ірою, вона дівчина міська, яка до нашого розпорядку не звикла. Самі ми люди сільські, постійно працюємо на землі, у нас великий город.

Щовесни приїжджає до нас із чоловіком вся родина, діти з міста та допомагають збирати картоплю. Крім городу у нас є худоба, кілька корів, курки та кози.

За ними теж догляд особливий потрібний. Ми з чоловіком хоч і справляємось, але від допомоги дітей не відмовляємось, це нас ще більше зближує.

У старшого сина наречена Іра ще жодного разу не була у нас у селі. Вона одразу сказала:

-Я б із великим задоволенням приїхала б до вас, але у мене жахлива алергія на багато рослин, особливо бур’яни.

Так ще у вас у дворі кішка з собакою, а я шерсть не переношу, одразу чхати починаю. Ми з чоловіком все зрозуміли, всякі ситуації бувають, все ж здоров’я важливіше.

Тому ми самі до сина в гості до міста приїжджали, щоб із невісткою бачитися. А нещодавно до мене донька побігає з телефоном у руках і показує фотографію , яку в Інтернеті знайшла.

На ній була зображена наша Іра, яка сидить на якійсь альтанці, в руках у неї кіт, а поряд велика тарілка з полуницею.

Хоча нам Іра розповідала, що полуницю їсти не може, на неї також алергія жахлива. Я показала фотографію синові. Він сам не очікував такого побачити, поїхав до нареченої своєї злий.

Як потім виявилося, немає в Іри жодної алергії. Вона все вигадала, бо білоручка ніколи на городі не працювала і не збирається.

Син став на неї кричати, але мені шкода дівча стало. Я весело сказала, що на селі не обов’язково працювати, можна просто відпочити приїхати.

Тим більше, більше наша полуниця та кіт не страшні. Іра вибачилася, але головне, що все вирішилося. Я вже давно зла не тримаю, але син поки що до Іри дуже суворо ставиться.