Майже 3 роки тому Людмила звільнилася зі своєї роботи та й стала доглядати за онуком від сина.

Правду кажучи, звільнятися вона думала вже і так, адже справи там були не дуже, у них начальство нове прийшло, суперечки почалися, стало важко та некомфортно зовсім. А тут син.

Невістка в декреті зовсім не хотіла вже довго сидіти, не домогосподарка вона зовсім, побут дуже втомлює її, вдома у неї немає бажання ні до чого, ну от вона людина така, хоче краще на роботу вийти.

Тоді син Людмили Богдан попросив маму, щоб вона сиділа з онуком, Михайликом, а дружина його зможе тоді вийти на роботу, так усім добре буде.

Богдан сказав, що платитимуть вони мамі, як няні.

Людмила трішки подумала, а потім погодилася на це.

Вона написала на роботі заяву на звільнення, і ось відтоді залишилася вдома.

Онуку Михайлику на той момент було лише півтора року, зараз йому майже п’ять.

Людмила приїжджає до сина кожен робочий день до восьмої ранку.

Щодня молоді батьки йдуть на роботу, а бабуся приступає до своїх обов’язків: готує онукові смачний сніданок, піднімає його, вмиває, годує, веде на прогулянку.

До вечора, до приходу додому невістки, в квартирі чистота і порядок, завжди є свіжоприготовлена їжа, Михайлика ж все одно годувати потрібно, пояснювала Людмила, тому й готувала на всіх.

Іноді невістка доручає їй якісь справи: зустріти доставку посилки, наприклад, дістати білизну з пральної машинки, яку вранці розібрати вона не встигла, докупити щось по дрібниці, це теж без проблем, бабуся ніколи не відмовляє.

– З роботи б мене все одно звільнили, це напевно було б питання часу, як не зараз, так через рік! – зітхає Людмила. – А дітей своїх я люблю, і з Михайликом моїм ми відмінно ладнаємо. Малюємо, ліпимо, книжки читаємо, в басейн почали ходити ще до закриттая, а коли все налагодиться – обов’язково продовжимо. Він у мене вже всі букви знає, пробує читати, такий молодець, хороший хлопчик, слухняний! Так що все дуже вдало вийшло для всіх, я вважаю.

За роботу син платить матері зараз 5 тисяч гривень щомісяця.

– Ну, вони самі запропонували таку суму з самого початку, і я погодилася! – каже Людмила. – Ці гроші, плюс пенсія, плюс субсидія на квартиру – на себе одну мені більш ніж достатньо. З огляду на те, що я цілими днями у сина перебуваю, обідаю у них же, ще й повечеряти можу, природно, помитись також.

Але ось найкраща подруга Людмилу постійно за це сварить.

– Каже, ти просто в домогосподарки якісь себе здала! Працюєш з восьми до восьми, світу білого не бачиш, вдома не буваєш майже! Ти, – каже, – знаєш, скільки справжні няні отримують, яких наймають на цілий день до маленьких дітей? Як мінімум в два рази більше!

Син Людмили з дружиною живуть добре. Не олігархи, звичайно, але люди вони добре забезпечені.

У квартирі своїй молоде подружжя недавно зробили ремонт, змінили машину, замислюються про будівництво дачного будинку.

– Могли б вони тобі і побільше платити! – твердить постійно Людмилі її подруга.

– Мені зайвого не треба! – відмахується від її слів жінка. – Мені вистачає і того, що є! Діти нехай краще більше на онуків витрачають!

Крім сина, є у самої Людмили ще й дочка рідна є, Оксана.

Зараз Оксана теж заміжня, з дитиною, дівчинкою двох років.

Сім’я дочки матеріально живе набагато гірше свого брата рідного, а з цією кризою у них справи зовсім недобрі.

Оксана сидить в декреті, квартира у них в кредит взята, який ще багато років виплачувати потрібно, працює зараз лише один зять.

З весни цього року зятю зарплату зменшили, а зараз взагалі сидить у відпустці за свій рахунок, перспективи туманні, на жаль.

Вихід зараз Оксана бачить лише один, закінчувати сидіти в декреті і виходити самій на роботу, щоб гроші заробляти для сім’ї.

А з онукою попросила сидіти свою маму Людмилу. Поки безкоштовно, звісно, адже самим жити зараз немає за що.

Про те, щоб найняти дитині няню, Оксана зараз і подумати не може.

Тоді їй виходити на роботу сенсу немає, вони з чоловіком так не справляться.

– А ти впораєшся з двома? Обоє ще маленькі зовсім діти, – запитала подруга у Людмили.

– Так, я б впоралася, звичайно, що ж робити, дочці потрібно допомогти, розумієш, я просто не можу відмовити їй, бо їм навіть хліба буває ні за що купити! – зітхає Людмила. – Тут в іншому справа. Невістка моя, як дізналася про це, то сказала, що їй ця ідея категорично не подобається!

Заборонити Людмилі сидіти з онукою від дочки невістка, звичайно, не може, але ця ідея їй категорично не подобається.

Адже сидіти доведеться на території їх квартири, дочка Оксани приводитиме свою дитину до них, тобто до свого брата щодня.

З одного боку, начебто місця для ще однієї дитини не шкода, з іншого боку, ідея перетворити свій будинок в дитячий садочок теж не найкраща. Племінниці потрібно спальне місце, постільна білизна, рушник, іграшки, пластилін-фломастери, так купу всього.

Дитина ж буде практично жити у них цілими днями, з ранку до вечора.

Та й продукти потрібно їй купувати теж, адже бабуся готуватиме на всіх, бо в Оксани гроше1й немає. та й мама їй завжди повечеряти дасть. Хіба відпустить додому голодною рідну доньку?

Але й це не головне. Головне питання – гроші, які платяться Людмилі як няні.

Виходить, з онуком від сина рідна бабуся буде сидіти «платно», за 5 тисяч гривень щомісяця, а з онукою тут же поруч – безкоштовно?

Чи не занадто буде легко донечці? Їй завжди, як молодшій, від батьків діставався кращий шматок.

– Домовилися до того, що зарплату вона мені знизить наполовину, якщо я внучку візьму, другу частину нехай Оксана за свою дочку платить мені сама, але в неї їх немає зараз, – зітхає Людмила. – А мені щось теж прикро стало. Виходить, за дві з половиною тисячі гривень на місяць я їм по дванадцять годин на день повинна і нянею бути, і домробітницею? Чи не занадто це все?

Тепер Людмила постійно ходить сумна, просвітлої години не має, а ще й з двома малими дітьми важко їй сидіти.

Тепер жінка й не знає, як правильно вчинити і чи потрібно щось сказати дітям.

Адже ситуація вже так заплуталася, що в ній важко розібратися без хорошої і доброї поради.

Чи варто так працювати важко заради дітей?

КІНЕЦЬ.