Мій єдиний син нещодавно створив свою сім’ю. Я від душі була рада за нього, поки не дізналася про страшну таємницю моєї невістки. А ця нахабна панянка ще й нагрубила мені замість того, щоб перепросити і виправитися!

Молодята одружені вже майже півроку. За цей час я разів п’ять була у них у гостях. Я завжди вичікувала, поки невістка кудись піде або відволчиться, і заглядала в холодильник. Робила я це з кількох причин.

По-перше, мені важливо було знати, що мій єдиний син добре харчується. Що він одружився не з невміхою, а з нормальною дівчиною – охайною і рукастою хазяйкою. По-друге, я підозрювала, що Каті не сподобалося б бачити, як я перевіряю холодильник. Тому я робила свої справи потай.

А третя причина – я не хотіла бентежити молодих. Адже виявилося, що у холодильнику у них було практично порожньо. Пара бананів, йогурти, якісь напівфабрикати та молоко. Ось і вся їжа. Ну і набірчик! Цим невістка вирішила годувати мого сина? Та вона б його голодом заморила!

Я спершу хотіла лаяти Катерину. Що це вона надумала? Чому не готує ні собі, ні моєму сину? Як працювати, якщо сили немає? Але потім подумала: стоп. Якщо в холодильнику порожньо, то, можливо, у них з грошима проблеми? Адже молодята зовсім, та й на весілля витратилися.

Тож у наступні свої візити я приносила контейнери з домашньою їжею, непомітно ставила їх у холодильник і ще підкидала синові гроші. Щоправда, він чомусь завжди їх повертав:

– Мамо, не треба! У нас все гаразд із грошима! Навіщо ти?

Але я продовжувала це робити, поки нарешті не з’ясувалась справжня причина порожнечі в холодильнику. Я про таке навіть не могла подумати!

Прийшла я нещодавно у гості, Катерини вдома не було. Син сказав, що вона пішла по їжу. Я навіть зраділа: нарешті подивлюся, як вона готує! Розставила свої контейнери в холодильнику – там знову було порожньо – і вмостилася в крісло.

Незабаром повернулася Катя, я визирнула в передпокій і просто остовпіла. На руках у невістки височіла величезна стопка коробок із доставки: піци, якісь бургери та інша дрібниця. Сергій, мій син, схопився і швидко допоміг дружині. Я сиділа і дивилася на це в повному шоці.

– Катюша, що ж це?

– Вітаю. Доставка, – трохи здивовано відповіла невістка.

– А сама ти сьогодні випадково не готуватимеш вечерю? Я б тобі допомогла…

– Що ви, – засміялася Катерина, – я не вмію готувати!

Тут у мене прямо пропав дар мовлення. У 26 років не вміти готувати? І ще мати при цьому нахабство виходити заміж? Та що в неї в голові?

– То ти що, взагалі, жодного разу не готувала? – запитала я.

– Ні. А чому це вас дивує? Не в стародавні часи живемо! Нам нема коли біля плити стирчати із Сергійком, ми працюємо.

Я повернулася до Сергія, який мало не зі стоном розривав обгортку бургера чи якогось бутерброду.

– Сину, що відбувається? – я мало не плакала від жаху. Він одружився з обманщицею, невміхою, їсть невідомо що і навіть не сказав мені жодного разу!

– Сідай, мам, пригощайся! – замість пояснень син махнув рукою на вільний стілець.

Катерина тим часом вимила руки і взялася за якийсь суп. Я трохи заспокоїлася: отже, там не лише фастфуд, а й нормальні страви були. Але тут краєм ока побачила чек і просто обомліла. Довгий чек більше ніж на тисячу! Та на ці гроші можна два тижні харчуватися смачно та корисно!

– Та ти хоч розумієш, що на ці гроші можна щонайменше тиждень харчуватися? – я підвищила голос.

– Так тут більше ніж на тиждень! Ми заморозимо частину. І взагалі, не кричіть на мене, – відповіла невихована невістка.

Загалом, їсти їжу я не стала, пішла ображена. Ні син, ні його дружина навіть не подумали вибачитись. І свої контейнери я забрала! Ні ногою до них більше!

КІНЕЦЬ.