Невістка на моїх очах витягла з сумки свій пошарпаний гаманець і подарувала мені. Я хотіла при ній його в смітник викинути, але зробила це, коли вони з сином і онуками покинули квартиру. І відразу ж дзвінок.

Ох, ця Наталка! Як же вона вміє напружити всі мої нерви! Здавалося б, людина проста, з села, а хитрощів стільки, що й не розберешся спочатку.

Ось історія, що сталася зовсім недавно, і досі перед очима стоїть цей пошарпаний гаманець…

Приїхали вони до нас на вихідні – Наталка, Борис і двоє онуків. Я, звісно ж, рада була бачити рідню, але ж знала, що спокійно не посиджу. І справді, не встигли вони переступити поріг, як розпочалися якісь ігри в добродійність.

Наталка постійно повторювала, яка вона бідна, як їм важко з цими двома дітьми, а Борис, як завжди, мовчав, погоджуючись з кожним її словом.

Коли ми сіли вечеряти, Наталка раптом дістала з сумки свій старий, пошарпаний гаманець і, з широко розплющеними очима, заявила:

“Мамо, я так хочу, щоб ви мали цей гаманець! Він такий красивий, і ви завжди будете згадувати про нас, коли будете ним користуватися”. Я скривилася. Гаманець був дійсно старий, шкіра потріскалася, а застібка ледве трималася. Але я не стала показувати свого невдоволення, просто кивнула головою.

Після вечері, коли всі розійшлися по кімнатах, я не витримала і покликала до себе Бориса. “Сину, – сказала я, – ти бачив, що Наталка наробила? Навіщо їй дарувати мені цей старий гаманець? Вона ж знає, що я можу собі купити все, що завгодно”. Борис лише знизав плечима: “Мам, ну не ображайся. Наталка просто хотіла зробити тобі приємне”.

Я змахнула рукою. “Приємне? Такий подарунок більше схожий на образу! Вона натякає на те, що я багата, а вона бідна. Але ж я ніколи не виставляла напоказ свої статки! Просто у нас з твоїм батьком все було добре, ми могли собі дозволити багато чого”.

Наступного дня Наталка знову почала грати свою роль бідної родички. Вона скаржилася на високі ціни в магазинах, на те, що їм не вистачає грошей на новий одяг для дітей. Я слухала її і все більше розуміла, що вона просто хоче, щоб я їй дала грошей. Але я не збиралася вестися на її провокації.

Коли вони збиралися додому, Наталка підійшла до мене і обняла. “Мамо, дякую вам за все! Ви найкраща свекруха на світі”. Я відповіла їй натягнутою посмішкою.

Як тільки двері за ними зачинилися, я підійшла до сміттєвого бачка і викинула цей пошарпаний гаманець. Нарешті я змогла видихнути з полегшенням.

Але моя історія на цьому не закінчилась. Через кілька днів я отримала від Наталки повідомлення в месенджері. “Мамо, я так засмутилася, коли ви викинули мій гаманець.

Це була для мене така дорога річ…” Я відповіла коротко: “Наталю, не варто драматизувати. Це був просто старий гаманець”.

Після цієї розмови ми більше не спілкувалися. Я зрозумію, що з Наталкою у нас ніколи не будуть теплі стосунки. Вона завжди буде шукати вигоду, завжди буде грати на чужих почуттях.

І ось, сидячи тут, я знову згадую про той пошарпаний гаманець і усміхаюсь. Він став символом наших складних стосунків з Наталкою, символом її жадоби і лицемірства.

І хоча я й досі не можу зрозуміти, чому вона так поводиться, я точно знаю одне: я більше ніколи не дозволю їй маніпулювати мною.

Скажіть мені, невже я щось зробила не так?

Джерело