Моя невістка подала на розлучення. У мене таке в голові не вкладається! Ніщо не віщувало, правда. Нормальна сім’я у них, є дитина, хлопчик дев’яти років.

Причина банальна – каже, що втомилася стояти біля плити! Ну я не знаю! Неначе вона одна в світі готує, теж мені подвиг. І через це тепер дитина буде без батька рости?

Невістці Орисі тридцять чотири, в шлюбі з моїм сином, Андрієм, вони десять років. Живуть «діти» в квартирі, яка дісталася мені багато років тому в спадок, обоє працюють, онук вчиться в третьому класі. Андрій працює трохи більше, ніж дружина, заробляє непогано, тому побут в основному на Орисі – як і в багатьох інших сім’ях.

Але скільки там того побуту в міській квартирі! Особливо не перепрацюєшся. Це ж не старі часи, коли все руками робили! Речі пере пральна машина, посуд миє теж. На прибирання вони жінку наймають, хоча що там прибирати в однокімнатній квартирі, я не розумію, але це теж нічого.

Залишається тільки готування. Орися з роботи приходить о шостій вечора, це не пізно. І що, так важко приготувати вечерю? Зовсім вже сучасна молодь зледащіла.

Невістка повертається додому раніше, ніж Андрій, в її обов’язок входить забрати дитину з групи подовженого дня, забігти в магазин, приготувати вечерю до приходу чоловіка і нагодувати сім’ю.

Невістка каже, що вона весь час після роботи стоїть біля плити. Але приготованого в холодильнику особливо не видно. Вона скаржиться, що скільки б не приготувала, чоловік відразу все з’їдає. Андрій – колишній спортсмен, він і справді любить добре поїсти.

У робочі дні по приходу додому він зазвичай вечеряє, з’їдаючи салат, м’ясну страву з гарніром, якщо є, то і суп. Потім п’є чай з пиріжками або бутербродами. Через півтори-дві години після вечері Андрій знову лізе в холодильник і гримить на кухні тарілками – він уже зголоднів, йому треба перекусити.

– Готуй побільше, з запасом, на пару днів! – радять Орисі подруги. Але так не виходить. Якщо в домі щось смачне – плов, або курячі котлетки, або ще що-небудь отаке – Андрій підніметься вночі і все доїсть. Це у нього в порядку речей.

Сніданок Орисі доводиться готувати з нуля – як правило, до ранку в будинку вже не залишається їстівного, а чоловік з ранку встає такий голодний, як ніби не їв тиждень.

Йогурту і пластівців йому недостатньо – йому обов’язково потрібно щось гаряче. Фрукти-овочі-бульйони для нього теж «не їжа». Потрібно щось ситне, калорійне, навіть з ранку.

– Ну нехай він сам готує собі тоді! – знову радять подруги.

Сам готувати чоловік не хоче, ображається, коли до його приходу в домі поїсти нічого, в той час, як дружина «вже аж дві години вдома».

Ну дійсно, не будуть же Орися з дитиною чекати чоловіка дві години голодними? Тоді простіше розлучитися, що, власне, Орися і зібралася зробити.

– Сил більше немає годинами стояти біля плити! – пояснила вона свій вчинок родичам.

– Втомилася. Не хочу більше!

Я просто ошелешена такою поведінкою невістки. Я навіть не повірила спочатку, що все це серйозно. Але невістка зібрала речі, виїхала з дитиною до своєї матері. Возить звідти хлопчика в школу кожен день.

Я би і хотіла якось допомогти заладити якось цю ситуацію, тільки от не знаю, як. Шкода, що через таку дрібницю може розпастися сім’я.

КІНЕЦЬ.