Коли погода потепліла, я вийшла погуляти, після холодної зими було незвичайно приємно ходити в легкому одязі. Сонечко привітно світило в очі. Несподівано на одній із стежок я знайшла гаманець. Озирнулася, а довкола нікого.

Я підняла знахідку. Там виявилася велика сума грошей та картки. Я попрямувала до найближчої філії банку, показала співробітнику банку свою знахідку.

Молодий хлопець трохи розгубився, бо раніше у таких ситуаціях не бував. Він покликав заступника директора. Ми разом ще раз оглянули гаманець.

Він сказав, що може пробити власника через номер банківської картки. Я залишила номер. Мені мали зателефонувати, коли власник знайдеться. Подзвонили надвечір, зустріч призначили на дванадцяту годину дня. Мене зустріла жінка середнього віку. Вона напружено вдивлялася в обличчя перехожих.

-Це ви знайшли гаманець? -Так. Добрий день. Я простягла їй гаманець. Жінка несподівано розnлакалася і каже: -Ви навіть не уявляєте, яку добру справу здійснили. Жінка плакала та діставала з гаманця гроші.

Я запевнила, що гроші мені не потрібні, досить простої подяки. -Моя донька важко хво ра. Ми майже два роки збирали на ліkування.

Дуже боялuся, що не встигнемо, хво роба прогресувала, вона могла нас випередити. Але ми встигли! У нас виліт за два дні. Лікарі в Німеччині кажуть, що після операції наша дівчинка може мати шанс на життя.

Я зайшла в банк нещодавно і перевела в готівку частину грошей, а після цього втратила гаманець. Ви подарували моїй дівчинці шанс на життя, величезне спасибі! Мені було приємно, що я допомогла людині. Я побажала доньці цієї жінки здоров’я.

КІНЕЦЬ.