Мене звати Людмила.

Зараз у мене троє діток, на жаль я вже досить таки довго виховую їх сама.

Чоловік мене залишив, просто пішов до іншої, сказав, що хоче почати сімейне життя з нового аркуша паперу, адже зі мною він щасливим не був.

Але мої дітки чудові і я щаслива мама, та у мене зараз непростий період в житті, адже зараз я не заміжня і виховую своїх діточок сама.

Так вийшло, що п’ять років тому ми розлучилися з моїм колишнім чоловіком.

Все у нас почалося з того, що ми з Миколаю познайомилися, коли навчалися в інституті.

Після закінчення навчання – одружилися. Згодом у нас з’явився наш перший синочок.

В перший час у нашій сім’ї все було добре, спокійно та тихо.

Потім ми дізналися, зо я знов чекаю дитину.

Ми з Миколою обоє були на сьомому небі від щастя, тому що це була довгоочікувана дитина, а коли ми ще дізналися, що чекаємо не одну, а двох діточок, то взагалі нашій радості не було меж.

Згодом народилися у нас дві прекрасні донечки.

Перші роки нашого шлюбу у нас було все гаразд, ми були хорошими батьками, а в домі був спокій та добробут.

Але, як тільки наші донечки пішли до дитячого садочку та ми з Миколою обоє працювали, щось наче змінилося між нами, зовсім стало все по-іншому.

Чоловік взагалі перестав звертати увагу як на мене, так і на дітей.

Микола якось зовсім не помічав як вони ростуть, розвиваються, які в них нові досягнення в житті, які смаки та мрії.

Я з ним часто говорила про це, пояснювала, що так не можна, але це нічого не змінювало, я була з дітьми сама, чоловік наче відвернувся від нас.

Я ще декілька років просто чекала, але чоловік вже не був тією людиною, з якою я одружилася, він був для нас чужим.

Одного дня я дізналася, що він зустрічається з іншою і, після цього, я вирішила розлучитися.

Перший час, правду кажучи, мені було дуже важко одній з трьома дітьми. Адже ми залишилися одні без допомоги.

Я мала працювати й вдень та вночі, щоб забезпечити себе та своїх дітей.

І через рік такого життя мені зустрівся дуже хороший чоловік на життєвому шляху, я вважала, що це мій подарунок долі.

Він був як з мрій.

Євген у всьому мені допомагав і матеріально забезпечував, він став мені наче рідний, справді близькою людиною.

Ми збиралися одружитися, все було дуже гарно, до того моменту, поки він не повів мене знайомитися зі своєю родиною.

Це, щиро зізнаюся, було дуже непростим рішенням погодитися на цю зустріч.

На цій зустрічі його мама, моя майбутня свекруха, до мене якось недобре до мене ставилася.

Мама Євгена прямо говорила своєму синові, що я йому не пара і неправильно одружуватися з жінкою з дітьми, особливо, коли їх троє.

Для мене це було прикро.

Адже переді мною сидів дорослий чоловік, який говорив, що щиро кохає, був готовий все зробити для мене, хоча знав, яке в мене непросте життя, що в мене є дітки, я йому всю правду говорила.

А в той вечір він просто сидів і слухав, що говорила його мама, а вона лише недобрі речі говорила в мою сторону і зовсім не підбирала слів.

А Євген сидів і мовчав, жодного доброго слова не сказав про мене.

Після цього дня я одразу собі сказала, що він мені не потрібен.

Адже я хочу бачити поруч з собою такого чоловіка, який за мене та моїх дітей в будь-якому випадку буде стояти горою, ніколи не залишить і стане для нас найріднішою людиною в світі.

Прикро, що я помилилася вдруге.

Дуже надіюся, що у найближчому майбутньому мені зустрінеться та людина, яка зможе мене підтримати у будь-яку хвилину та допомогти.

Я розумію, що жінку з трьома дітьми заміж кличуть рідко, та я сподіваюся, що ще можу зустріти своє жіноче щастя.

Євген зараз щодня мені телефонує, вибачається, просить зрозуміти його маму, адже він її дитина.

Євген переконує мене, що на місці його мами я б так само говорила, але ми з ним люди дорослі і маємо розуміти, що таке життя і ми разом подолаємо все.

Говорив, що мама з часом звикне, адже я людина хороша і він кохає мене і любить моїх діток.

Але я тепер не знаю, що мені робити?

Виходити заміж за Євгена чи ні?

Його родина мені не рада, але у нас з ним все так добре складалося.

Мені подруги говорять погоджуватися на пропозицію Євгена, адже жінку з трьома дітьми заміж просто так не кличуть.

Але оте знайомство з мамою його, коли чоловік мовчав, як мама недобре говорила про мене і моїх дітей і не став на мій бік, дуже мене засмутило.

Я зараз так заплуталася, не знаю, яке рішення прийняти.

КІНЕЦЬ.