Ми з Оленою товаришуємо з інституту. Років десять, як закінчили навчання, але nродовжуємо тісно спілкуватися досі. Я завжди й у всьому їй доnомагала. І матеріально, і фізичною працею, коли була потреба. Вона мені відповідала тим самим. Ми nродовжуємо дружити навіть після її nологів.

Її малечі вже два роки. Чарівне створення, з блакитними очима та кісками. Ось тільки це диво некероване. Творить, що хоче. Іноді виnадково, часом і навмисне. Єгоза, одним словом.

При всьому цьому дівчинка не викликає у мене неrативних емоцій. Тільки роз чулення. Але як би я не була доброзичливо налаштована до малюка, бачити її вдома я не хочу. Справа в тому, що нещодавно відремонтувала свою квартиру. Все чисто, акуратно. Меблі нові куnила, техніку.

Само собою, у Олени з’явилося бажання оцінити ремонт на власні очі. Ні. Безпосередньо в гості вона не напрошується. Вона лише натякає.

Але я й сама добре розумію, що повин на запросити подругу до себе. Але я впевнена, що Олена прийде з дочкою, а що та викине — цього ніхто не може передбачити. Просто може зіпсувати мені ремонт чи меблі.

Намалювати на стінах або пролити щось на диван. Тому вдаю, що не розумію її натяків. Я побоююся запросити Олену, і сказати, що запрошую її одну, без дочки.

На таку мою умову подруга може образитись. Та й неправильно це виставляти їй такий ультиматум. Я чекаю і сподіваюся, що подруга сама скаже, що прийде одна до мене. Тоді я з радістю покажу їй свою оновлену квартиру. Я хотіла б, щоб молоді мами задумалися над тим, куди пропадають їхні подруги.

І не думали, що ті погані. Якщо ваші подруги хочуть спілкуватися з вами, це зовсім не означає, що вони хочуть спілкуватися і з вашими дітьми. Врахуйте це.

КІНЕЦЬ.