Нещодавно я дізналася, що в мого чоловіка була інша. Це правда, не якісь чутки. Андрій сам зізнався мені в усьому. Чоловік запевняв, що один раз помилився, переконував, що більше не повториться такого ніколи і він дуже шкодує про це.

Андрій сказав, що йому спокою не давало сумління і він вирішив, що має все мені розповісти, щоб ми спільно прийняли рішення, як бути далі. Чоловік говорив, що це найбільша помилка, яку він зробив в житті і він більше ніколи навіть думати не буде про це, хоче забути назавжди.

Я завжди мріяла, що в мене буде найкращий чоловік, ми будемо вірні один одному, тому, що щиро кохатимемо, між нами буде лише кохання і взієморозуміння.

У 22 роки я вийшла заміж за Андрія. Перед одруженням дала зрозуміти йому, що якщо дізнаюся про зраду, до відразу піду, ми просто розлучимося, адже ціную найбільше довіру і вірність в родині.

А вже через 3 роки у нас з’явилася донечка, і я чудово зрозуміла, що ми з чоловіком суджені одне одному. Але я знала, що не пробачу зради, навіть заради дитини.

Зараз мені 35 років, я щиро кохаю Андрія, а він любить нас.

Що зі мною сталося за ці роки? Але я дуже змінилася. Знаєте, людина з роками дуже змінюється і її погляд на світ і сім’ю також. Зараз я не така, як було 5 років тому, зовсім інша, та й через 5 років вже не буду така, як сьогодні, з роками змінюся і цінності, можливо, також.

Але найбільша цінність для мене зараз – це моя сім’я і я, щоб не сталося в житті, хочу її зберегти.

І, коли мені Андрій про все розповів, я, звісно, здивувалася і для мене ця новина була неприємною, але я не засмутилася так, як засмутилася б колись. Мені здається, що я стала мудрішою, не роблю необдуманих вчинків, як в молодості колись.

Якби це сталося років 5 чи 10 тому, я б розвернулася і пішла б, подала на розлучення, не вислухавши чоловіка, але зараз я не можу так. та зараз я розумію, що таким вчинком я лише гірше зроблю, нікому від того краще не стане: ні мені, ні дитині, ні навіть Андрію. Що я цим доброго зроблю?

Тому цього разу, дізнавшись про пригоди коханого чоловіка в його короткому відрядженні по роботі. Звичайно, я з ним говорила серйозно з цього приводу, Андрій розкаявся.

Найкраща подруга моя, дізнавшись про цю історію, все випитувала у мене подробиці. Мені вони не цікаві. Мене більше дивує своє ставлення до подій. Я спокійна. Я щиро кохаю Андрія, нікому не віддам його і не відмовлюся від свого чоловіка так просто.

Подруга, на жаль, розповіла новину усім, і мені почали телефонувати друзі, ділитися своїми проблемами, пропонувати розлучитися. Навіть моя мама телефонує постійно, підтримує, заспокоює.

Та, що мене дивує найбільше, що на думку оточуючих, я повинна виставити чоловіка за двері, розлучитися.

Сусідка нещодавно запросила до себе на день народження, а коли ми прийшли з Андрієм, дуже здивувалася, що ми разом і у нас все добре. Виявляється, спеціально для мене вона запросила вільного чоловіка, у нього немає дружини. Всі вважають мене нещасливою і хочуть мені допомогти.

Родина дуже здивована, що я пробачила зраду і далі щасливо живу, кажуть, що я нерозумна жінка і це знову повториться. А я вважаю, що вчинила мудро і зберегла сім’ю.

Хіба я не вірно щось зробила? Де я помилилася? В чому?

Джерело