З моїм чоловіком Богданом ми живемо разом вже багато років.

Живемо ми в місті, в невеличкій однокімнатній квартирі.

Мені зараз 65 років, а Богдану вже 67.

Ще я маю стареньку маму в селі, якій вже зараз 84 роки.

З моєю мамою жив раніше ще мій рідний брат, він самотній, дружини не стало давно.

Але мій рідний брат останнім часом мав негарне самопочуття і його діти забрали до себе жити у Вінницю.

Зараз йде весна, ще холодно, вночі бувають морози і моя мама залишилася жити одна.

Зараз їй допомагає сусідка Ольга, гріє грубку, приносить суп поїсти.

Але ж це все тимчасово, зрозуміло, що чужа людина доглядати завжди мою маму не буде.

А нещодавно сусідка Ольга подзвонила мені сама, сказала, що втомилася доглядати людину похилого віку, просить приїхати до матері.

Доглянути її, або забрати до себе в місто, бо більше вона до неї ходити не буде, лише дочекається дітей.

Та вся справа в тому, що нам зовсім немає куди забрати мою маму, адже квартира у нас дуже маленька, ледь самим місця вистачає.

І в мами жити не зможемо вже в селі, нам там дуже важко буде в її хаті, бо там зручностей немає і туалет на вулиці.

Загалом, умови відсутні нормальні взагалі, а ми вже в роках.

Ще багато років тому наша мама хату переписала на мого рідного брата, бо він з нею жив з дружиною, обіцяли доглянути батьків.

Але невістки моєї не стало 7 років тому.

Недужого брата діти забрали до себе нещодавно.

А мою маму стареньку, бабусю залишили саму, звісно, адже стареньку бабусю не хочуть доглядати, кажуть що ще молоді, мають справ багато, мовляв, їм і батька вистачає.

Тоді я швидко стала шукати в селі якусь жіночку, щоб вона доглядала за матір’ю, бо їхати в село цієї зими дуже часто не планую.

Там в людей роботи немає, тому можна знайти жінку, яка доглядатиме маму мою за 2 тисячі гривень в місяць.

Але найближчі люди чомусь не розуміють мене, родина на мене ображається, усі пліткують, не розуміють зовсім мене.

Але я не можу з нею сидіти, адже я сама з чоловіком потребуватиму догляду скоро.

Навіщо мені ще стару матір давати своїм дітям, щоб вони і її доглядали?

Хочу, щоб дітям легше було, тому сама платитиму з чоловіком за догляд за своєю мамою.

Хіба я роблю щось не так?

Діти брата хату мамину мають, а мені довелося доглядати її, до племінників докорів немає, а до мане є, бо я донька.

Але хіба я чиню щось не так?

КІНЕЦЬ.