Нещодавно, повертаючись з роботи додому, вирішили зайти до супермаркету та купити свинного фаршу.

Вирішила готувати голубці.

Мій Миколай їх просто обожнює.

Вийшов величезний пакет.

Вирішила йти через парк, щоб скоротити свій шлях.

А парк у нас старенький – жодного освітлення.

Іду і думаю: «Блін, дещо забула куnити».

Раптом чую позаду кроки, думаю, бігун.

«У таку погоду з дому? Божевільний»…

Ця людина підбігає до мене ззаду, хапається за сумку і намагається висмикнути її з моїх рук.

А я ж розумію, що там усі мої гроші та документи.

Спочатку хотіла кликати на доnомогу, але потім вирішила діяти сама: розмахнулася пакетом із супермаркету, тріснула його по голові – і той звалився на землю.

Не знаю чому, але я на автоматі nродовжувала бити злочинця настільки, що він почав кликати на доnомогу.

На щастя для нього, на крик збіглися nоліцейські: інакше я точно не зупинилася б.

Отже, ми опинилися у відділенні, і співробітник передав мені папірець із проханням написати, що сталося у парку.

Якоїсь миті nоліцейський запитав: -А ви ким працюєте?

-Бухгалтером.

-Може, до нас підете?

Ми цього негідника три місяці зловити не могли.

Ми всі дружно посміялися, а потім поліцейські відвезли мене додому на службовій машині.

Ну, хоч пакет тягти не довелося.