Нещодавно одружився мій єдиний син. Я не була присутня на його весіллі. Не тому, що у мене не вдалося прийти та не тому, що не хотіла, просто він мене не запросив. Здавалося, що такого могло статися, щоб рідний син не запросив на своє власне весілля.

Я не заслужила такого ставлення. Мені дуже образливо внаслідок ситуації, що склалася. Я усе йому віддавала. Чоловік покинув нас, коли Максиму було ще 5 років, я ростила його одна. З усіх сил старалася, щоб у сина все було. Часом недоїдала, часом недосипала…

Попри те, що Максим не бачив свого батька з п’яти років, на святкування свого весілля він його покликав, а мене ні. Віталій (батько Максима) навіть аліментів не платив, пропустив усі його Дні народження, випускний, вступ до університету, закінчення університету. Але на весілля був запрошений у якості Почесного гостя.

Про життя Віталія мало відомо. Знайомі розповідали, що він тривалий час шукав своє місце в житті, поміняв багато професій та місць проживання. Був чотири рази одружений, має багато дітей. Лише нещодавно він повернувся в рідне місто, знайшов сина.

До речі, на весіллі Максима Віталій був зі своєю новою молодою дружиною, крім того, взяв із собою цілу купу своїх дітей. Щоб підтримати мене, моя рідна з сестра на весілля Максима не пішла.
Саме Віталій наполіг на тому, щоб Максим не запросив мене на весілля. Як син міг його послухати?

Але основною причиною, думаю, стало фінансове питання. Максим попросив грошей на автомобіль, я дала, потім попросив оплатити усе святкування весілля, але я оплатила лише за гостей зі сторони нареченого. Платити за гостей нареченої я не вважаю доцільним, адже це обов’язок батьків нареченої.

Після такої заяви Максим сказав, що припиняє спілкування зі мною, перестав відповідати на дзвінки та став на сторону батька. Отака його дяка за те, що я для нього зробила.

КІНЕЦЬ.