Вже 7 років моя кума Віра має зятя Андрія.

Але всі ці роки вона, правду кажучи, якось зовсім його недолюблює, вважає, що він не пара її доньці Олені.

Олена – спортсменка, відмінниця, батьки свого часу вкладали в неї кошти і зусилля.

У неї було все: краща гімназія, спортивні танці з поїздками на різні змагання, табори, вивчала різні мови, репетитори для того, щоб навчатися в кращому навчальному закладі.

А Андрій – з дуже простої, і не самої благополучної сім’ї.

Не на користь Андрія в очах його тещі говорить і той факт, що він аж на 8 років старший за їх Олену, і колись давно був одружений, правда дітей в нього не було, з цим у них чомусь не складалося.

Але не тільки дітей, в нього нічого не було, за весь час добра ніякого не нажив.

А до того, як познайомився з Оленою, то просто орендував невеличку кімнату одну, адже житла свого теж не мав.

І характер зятя її Валентині зовсім не подобається, та й зовнішність не та.

Загалом, не пара він її доньці, ні перспектив, ні планів на щасливе майбутнє кума моя в ньому не бачила, на жаль, і це дуже її засмучувало.

Свого часу Валентина вмовляла дочку почекати, не поспішати з весіллям. Але, яке там!

Олена, як ніби спеціально відразу вискочила за нього заміж, а рівно через дев’ять місяців після весілля з’явилася на світ одна дитина, а через кілька років і друга. Валентина швидко стала бабусею.

– І сидять з двома дітками у орендованій квартирі!, – зітхає моя кума, коли її починають запитувати про її доньку.

До останнього року, втім, все йшло у Олени з Андрієм зовсім непогано.

Чоловік дуже старався, працював, Олена віддала меншу дитину в садочок минулої осені і теж вийшла в свій офіс працювати.

Звичайно, вийшла – це голосно сказано. Синочок в садочку постійно недужав, за ним і старший брат. Олена дуже часто залишалася з дітьми вдома, іншого виходу у неї просто не було.

Начальство на роботі у Олени обурювалося, і та вже думала було звільнятися з місця роботи та сидіти з дітьми вдома.

Добре, що не встигла, залишилася. А зовсім нещодавно на роботі у чоловіка почалися проблеми і Андрія звільнили.

– Залишили лише найкращих працівників і родичів начальства на фірмі, – поскаржилася мені кума моя. – Криза – хороший привід звільнити найгірших робітників.

І у сім’ї працює тепер одна Олена, а Андрій тепер сам сидить вдома з дітьми і паралельно шукає хоч якусь роботу, і платити за орендовану квартиру їм стало важко.

Справа, мабуть, дійсно у них погана. Адже пару тижнів тому Олена зателефонувала матері і попросила у неї допомоги.

– Просить пустити її з сім’єю в мою квартиру, яка дісталася мені у спадок від мами, – зізналася мені Валентина. – Я все чекала, коли вона про це заговорить. Ну ось, дочекалася, нарешті!

Квартира та непогана, двокімнатна, в хорошому районі нашого міста.

– Нікого я пускати туди не хочу пускати, я вже плани будую на квартиру ту, – виправдовується перед родиною моя кума. – Точніше, не хочу пускати зятя! Була б дочка одна, ну або тільки з дітьми одними, можна було б розглянути такий варіант. звичайно. А зятеві занадто добре жити буде, я вважаю! Нехай заробляє сам собі на житло.

Коли Валентину усі люди запитують, чи вона здає свою квартиру в оренду, коли в доньки і її дітей немає свого житла, та завжди відповідає:

– З чого ви взяли, що я її в оренду здаю?! Ніхто там не живе і не жив ніколи! Квартира постійно та у мене замкнена на ключ, здавати в оренду її я не збираюся! З цієї орендою одні клопоти. У мене моя родичка одна здає свою квартиру, так вона постійно якісь проблеми вирішує одні. То холодильник мешканцям ремонтує, то оплату за світло в них все ніяк не може забрати, то якісь непорозуміння з сусідами якісь дрібні розбирає, то ще щось! А мені ці всі проблеми не потрібні зовсім. Я працюю, пенсію оформила, грошей мені вистачає цілком.

Я знаю свою куму багато років, з одного боку, мати зайву квартиру, яка роками стоїть просто замкнена на ключ, платити квартплату і навіть в оренду не здавати і доньці з сім’єю не допомогти, це не дуже добре.

Адже донька з двома дітьми, навіть, якщо і зять немилий.

Але це її квартира, тому я не можу її засуджувати, або щось радити.

Просто тепер думаю, а як би я вчинила на її місці.

Валентина якось сказала мені по секрету, що боїться, якщо зараз впустить доньку з чоловіком і дітьми в квартиру ту, то потім не вижене ніколи. А так вона дуже розраховує, що коли важко буде їй в житті і грошей у неї не буде, то здасть ту квартиру в оренду, щоб хоч якось жити по-людськи і на продукти вистачало.

Каже, що донька їй на старості років доглядати не буде, бо сама не може впоратися у своїй сім’ї.

А я сама не знаю чи правильно робить Валентина? Чому люди засуджують її?

КІНЕЦЬ.