Правду кажучи, мамі моїй ми з моїм чоловіком просто так грошей ніколи не давали і не даємо. Вона постійно сидить з нашою донькою від та до. Приходить вона вже о восьмій ранку і йде в сьомій вечора додому від нас, коли ми з чоловіком з роботи повертаємося.

Дуже часто моя мама, навіть, затримуємося трохи у нас, коли на роботі якісь негаразди бувають, вона ні слова не говорить ніколи нам в докір – робота ж, вона ж все добре знає та гарно нас розуміє!

А при цьому в будинку до нашого повернення з роботи завжди чистота та порядок, їжа завжди смачна приготовлена, прання розвішане – ніяких проблем у нас немає, ми просто відпочиваємо у себе вдома, коли повертаємося з роботи, адже втомлені дуже, та вдячні мамі, що вона зробила все для нас.

Ми обоє з чоловіком знаємо, що моя мама і не присяде за день жодного разу, хоча моя мама давно вже немолода.

Справа в тому, що домовилися ми з моєю мамою ще відразу, як тільки я вийшла на роботу, що будемо компенсувати їй зарплату. Вона тоді з роботи звільнилася і нам лише стала допомагати з дитиною.

Ні, мама на хліб гроші має, живе з татом, тато мій непогано заробляє. Але треба ж і совість мати, правда? Потрібно дякувати за працю її, от ми й дякуємо – оплатою. Якби не наша донька, мама б отримувала зарплату непогану для неї. А гроші ніколи зайвими не бувають у будь-якій родині, а тим паче, що жити приходиться лише на одну пенсію!

А нам краще. щоб рідна людина з донькою нашою сиділа, ніж чужа ще й за більші гроші.

Я вийшла на роботу з декрету, коли дочці було лише рік і десять місяців – і теж не заради грошей, а заради перспектив: подзвонив директор мені, зробив дуже цікаву пропозицію, пропонував гарну зарплату дуже.

Але наголосив, що часу думати багато немає, зважитися потрібно було за кілька днів – і виходити на новий цікавий проект. Або не виходити, сидіти в декреті ще рік, а потім на цій роботі ніякої кар’єри вже не чекати і зарплати гарної не бачити мені.

Ми з чоловіком подумали, що від таких пропозицій не відмовляються, адже такої хорошої роботи ти можеш більше ніколи не знайти, якщо впустиш такий шанс! Мама підтримала мене:

– Все одно тобі через рік виходити з декрету, давай зараз, яка різниця. Через рік буде точно так само непросто, в будь-якому випадку. Так зараз хоч є, заради чого долати труднощі. Давай спробуємо! Я допоможу вам у цей непростий час.

В результаті я таки вийшла на роботу, а моя мама стала сидіти з дитиною, і робить це вже два роки поспіль дуже добре, хоча в її роки це не дуже добре. При цьому ще й по дому встигає нам з чоловіком допомагати.

Моя мама взагалі величезний скарб у нас! Як би ми без неї впоралися самі – навіть не уявляю!

При цьому свекруха моя теж на пенсії, але займається лише собою та своїми справами. Ходить на якісь гуртки для пенсіонерок при центрі соцслужби, записалася в басейн, гуляє з подругою своєю часто по парку. Влітку їде на дачу і проводить весь час там з сусідками.

Вона цілком могла б мою маму хоча б трішки розвантажити, взяти на себе внучку хоч іноді. Але це їй на думку не спадає навіть. Не хоче вона такої зайвої турботи на себе брати і все.

А недавно свекрусі знадобилися немаленькі гроші, і вона довго думати не стала просити їх в чоловіка мого. Сказала, що недобре почуває себе і з сестрою хоче в санаторій поїхати.

Одна серйозна проблема лише вилізла – грошей на таку поїздку у свекрухи немає, не відклала. І тоді вона відразу звернулася до свого сина.

Я така здивована – не передати. Моя мама нам допомагає кожен день, при цьому грошей просто так, тому що їй чогось там хочеться, а не вистачає, ми їй не даємо! А чому свекрусі повинні щось давати, а тим паче на відпочинок якийсь, коли самі не можемо відпочити?

Я сказала – хоче грошей, нехай відпрацьовує так, як годиться! Ми лише тоді заплатимо їй. Вона і вечерю може нам приготувати і з онучкою посидіти, а ми грошима і віддячимо їй. Та образилася на мене вона відразу! Наче я їй запропонувала щось надто важке.

Не потрібно мені ваших грошей, тоді, каже. Ну, не треба так не треба, питання знято з порядку денного. Чоловік, звичайно, засмучений цим конфліктом, каже, даремно я так з його мамою. А я вважаю, що правильно все! Хоче грошей його мама – нехай відпрацьовує по повній, як і моя.

Тепер обоє ображаються на мене. Але хіба я не права? Як моя мама працює по повній, хоч вже немолода. А свекруха не може, бо просто не хоче. Одна працює за ці гроші, а іншій – просто так подавай. Хіба правильно це?

Джерело