Колишня подруга-зрадниця просить про допомогу, а я не знаю, що відповісти. Минуло багато років з того прикрого дня, я не тримаю на неї зла, але осад все одно є.

Зараз мені 55, я вже 5 років живу і працюю в Німеччині. Життя моє склалось і ні про що не шкодую, та все могло бути інакше.

Коли я ще вчилась в університеті, то зустрічалась з Тимофієм, хлопцем з нашого села. Увесь тиждень жила в обласному центрі, а на вихідні приїжджала додому. Тимофій тоді вже зробив мені пропозицію і ми заручились, але вирішили почекати з весіллям, щоб я закінчила навчання.

В той же час у мене була подруга Христина, яка жила в тому ж селі. І поки я була на навчанні Тимофій з Христиною почали зустрічатися, а одних вихідних повідомили мені, що у них буде дитина.

Тоді світ для мене було зруйновано. Я одночасно втратила коханого, подругу і віру у людей. Христина й Тимофій одружились.

Після навчання я залишилась в місті і згодом вийшла заміж. Мій чоловік був хорошою людиною, в нас була гарна сім’я, але я не кохала його так, як Тимофія. Ми щасливо прожили 20 років. Коли чоловіка нестало, я поїхала на заробітки. Дітей ми не нажили, тож працюю і живу у своє задоволення.

Нещодавно була в рідному селі, де й зустріла Христину. Вона виглядала старше свого віку і бідненько одягнена. Видно було, що життя у неї не склалося. Колишня подруга, побачивши мене, підійшла й почала розмову. Це ми вперше заговорили з того часу.

– Пробач мене, Віро, якщо можеш – почала Христина. – Життя моє з Тимофієм не склалось зовсім. Ми бідно живемо і він все частіше почав заглядати у чарку. Все мені говорить, що не любить.

Шкода стало Христину.

– Я знаю, що ти за кордоном працюєш. Візьми мене із собою, бо немає сил жити в злиднях – попросила Христина.

Я нічого не відповіла, а дістала з гаманця 100 євро і простягла подрузі. Христина взяла, подякувала і сказала, що чекає на мою відповідь. Я промовчала і ми попрощались.

На Христину зла не тримаю, але, що відповісти ще не вирішила, бо все ж пам’ятаю той її вчинок. Дайте пораду, як вчинити.