Я покинув батьківський будинок у селі, щоб продовжити навчання, і після закінчення навчання влаштувався у місті.

Я знайшов хорошу роботу, одружився, взяв іnотечний kредит на будинок, і нещодавно у нас народився син. Мій брат, навпаки, одружився, але продовжував жити з нашими батьками.

Незважаючи на спільне життя, між ним, його дружиною та нашими батьками не було жодних проблем. Нині у них двоє дітей. Батьки Оксани віддали нам свою стару машину, що дозволило нам часто їздити до родичів до села.

Влітку ми допомагали моїм батькам у саду. Оксані подобалося бути поруч із моєю мамою, і вона завжди охоче пропонувала свою допомогу, коли це було потрібно.

Три роки тому мами не стало, і приблизно в цей час у мене почалися проблеми на роботі. Ми ще не виплатили іпотечний кредит, тому я підробляв у вихідні.

Через наш фінансовий стан ми могли відвідувати батька лише у великі свята. Нещодавно батько по мер, і ми з дружиною поїхали до села, щоб допомогти з організацією nохорону.

Ми поділили витрати з моїм братом. Через місяць брат зателефонував мені і попросив написати відмову від спадщини, щоб йому дістався весь батьківський дім.

Він стверджував, що дбав про будинок і мав повне право на нього.

Я був здивований його проханням, тому що наш батько отримував пенсію та був самодостатньою людиною. Він міг ходити, говорити і все чудово розумів.

Та й на хвилиночку, мої батьки ніколи не говорили, що мають намір залишити дім лише моєму братові.

Я не хочу псувати стосунки в нашій родині, але не бачу причин, з яких я маю відмовлятися від своєї частки спадщини.

Мені ще потрібно виплачувати іпотеку, і я хочу, щоб наш син отримав щось від своїх бабусі та дідуся.

Ми з Оксаною не знаємо, що робити у цій ситуації. Я сказав братові, що пораджуся з дружиною, але я не впевнений, як краще вчинити.

КІНЕЦЬ.