— Я доросла людина і прекрасно розумію, скільки шлюбів зараз розпадається, на жаль, – каже Людмила Дмитрівна.

– Розлучилися, буває. Нехай будуть щасливі окремо.

— А колишня невістка твоя заміж ще не вийшла? – цікавиться подруга.

— Хтось у неї точно є, але, наскільки я зрозуміла, разом не живуть, – відповідає та.

– І взагалі не моя це справа, моя справа – з онуком підтримувати стосунки. Йому тринадцятий рік пішов, він і сам до мене приїжджає, і з ночівлею залишається. Але чого я не підтримую, то це того, як друга дружина мого сина намагається чоловіка відірвати від хлопчика, як вона викручується.

Син Людмили Дмитрівни 6 років тому розійшовся з першою дружиною. Розлучення відбулося за обопільною згодою обох сторін, майно поділили мирно: колишня дружина виплатила чоловікові гроші за його частку в спільній іпотечній квартирі. Гроші були від спадщини, отриманої її батьками.

Жінка з сином залишилася в колишньому житлі, тепер уже й з іпотекою розрахувалася. Син Людмили Дмитрівни купив собі окреме житло. Стосунки колишні чоловік і дружина зберегли добрі, конструктивні. Чоловік платив аліменти, зустрічався із сином регулярно і часто, брав участь у додаткових витратах на хлопчика.

Не відлучена від онука була і Людмила Дмитрівна. Коли онук пішов до школи, саме вона взяла на себе тягар приводити його з уроків, водити на гуртки, робила з хлопчиком домашнє завдання. Вони й зараз з колишньою невісткою в нормальних стосунках і живуть одна від одної недалеко. Коли мама хлопчика кудись іде або їде, дитину «здають» бабусі.

Син Людмили Дмитрівни досить довго жив один, насолоджувався свободою, зустрічався з жінками. Але його син завжди стояв у нього на першому місці. Півтора року тому чоловік познайомив матір зі своєю дружиною № 2. Шлюб зареєстрували, зараз Уляна, як звуть нову невістку, готується стати матір’ю, вже на 5-му місяці.

А стосунки зі свекрухою в Уляни не виходять. І не вийшли з самого початку. Людмила Дмитрівна вважає, що її провини в тому немає, вона готова була підтримувати стосунки і з Уляною, але та весь час на щось ображалася, щось наспівувала у вуха чоловіку, останні кілька місяців почала активно інтригувати, лити бруд на свою попередницю і, найголовніше, на пасинка.

— Не знаю, чим уже так їй колишня чоловіка, а тим паче його син завадили, але це щось! До мене які претензії? Занадто тепло спілкуюся з колишньою дружиною сина. Ні більше ні менше. А мені з нею треба ворогувати? У волосся вчіплятися? На інший бік вулиці переходити, якщо вона назустріч іде? – усміхається жінка.

— Твоя мама просто доповідає про те, що в нас тут відбувається, своїй ненаглядній першій невістці, як і твій син, – дзижчить чоловікові Уляна. – Мені не подобається, що всі в курсі того, що ми робимо, що купили, куди збираємося.

Такого й близько немає, спілкується з колишньою невісткою Людмила Дмитрівна винятково у справі – по темі онука. Але приходити після цих слів у дім сина, звісно ж, неприємно. А те, як Уляна налаштовує батька проти сина – просто злить.

— Спочатку вона вигадувала приводи і причіпки, щоб їх із чоловіком удома не було саме в ті вихідні, коли хлопчик до батька хоче приїхати, – обурена свекруха. – Потім було таке, що Уляна зривала спільні поїздки та походи пасинка й чоловіка.

То раптом її мамі щось потрібно терміново відвезти в область, прямо терміново треба, то зробить вигляд, що їй дуже погано. Це вже коли токсикоз почався, ось прямо лежить і помирає.

Одного разу було таке, що пасинок від дверей отримав відмову від гостини у рідного батька . Його татко вийшов у магазин за чимось, а з сином вони домовлялися, що той приїде. Двері відчинила мачуха й одразу звинуватила підлітка, що в нього нежить, а він хворий преться до будинку, де мешкає майбутня мати.

— І близько не було ніякого нежитю, придумала чи їй здалося, але онук до мене одразу ж приїхав – здоровий цілком. Ой, так викрутила історію…

Син же теж до мене поїхав, то потім Уляна з претензіями дзвонила, що я лізу в їхні стосунки з чоловіком, не проявляю чуйності до її становища, змушую нервувати, – продовжує Людмила Дмитрівна.

– Це вже я не кажу про те, що в онука був ключ від батьківської квартири, а Уляна замки поміняла і заборонила чоловікові давати дитині нові ключі.

— Це як? Чому?

— Спектакль було розіграно, що вона через неуважність, зважаючи на своє становище, залишила на тумбочці в передпокої гроші, а потім вони зникли. Хто приходив? Пасинок приходив, отже, він і взяв. А я свого онука з пелюшок знаю: копійки чужої не візьме, якщо йому треба, він запитає. Хоча кишенькові гроші в нього завжди є.

— А що ж батько хлопчиська не захищає?

— Захищає, тільки Уляна такі істерики зараз влаштовує – жах просто, за живіт хапається, мовляв, зараз дитину втратить.

— Мамо, я все розумію, – каже син Людмилі Дмитрівні.

– Але зараз не час із нею з’ясовувати стосунки. Не хочу бути винним у тому, що не стане моєї майбутньої дитини. Давай поки якось це все замнемо? Син залишиться моїм сином, Уляна палицю перегинає, але вона в положенні, треба почекати.

— Ага, а потім вона буде годувати дитину, а потім ще щось придумає, – каже Людмилі Дмитрівні подруга. – Ні, вже якщо в людини погана натура, то це від гормонів не залежить.

Нещодавно Уляна ходила на УЗД, з’ясувалося, що вони з чоловіком чекають теж хлопчика. Людмила Дмитрівна отримала повідомлення від невістки, відповіла: «Добре, вітаю».

— І винесла чоловікові мозок на тему того, що другий онук для мене не матиме жодного значення через першого, який і такий, і сякий, і нікчемний, – розводить Людмила Дмитрівна руками.

– І мені потім написала: «За що Ви так мене ненавидите?» Ну що відповісти нерозумній жінці? Я не ненавиджу її, і різниці для мене немає між першою і другою дружинами сина. Тільки перша про другу поганого слова не сказала, а друга зі шкіри геть вилазить.

Поки що незрозуміло, як вибудувати відносини з новою невісткою.

КІНЕЦЬ.