Місяць тому ми з чоловіком здійснили свою мрію і нарешті купили квартиру. Була вона не дуже прямо так з новітнім ремонтом, але і це тішило. Вже через кілька днів після заселення у нашому зальному коридорчику на поверсі не горіло світло. Ну я і купила лампочку та попросила Богдана вкрутити її.

Коли він займався цією справою, то повз саме проходив сусід. Він щось загальне поговорив, а тоді зазначив, що у нас тут чомусь дуже часто лампочки перегоряють. Він сказав, що у нього в квартирі служать такі самі лампочки по два-три роки, а тут на місяць ледве вистачає.

Ми вирішили так цю справу не залишати, тому викликали електрика, аби розібратися. Він виміряв напругу кругом і зробив висновок, що з нею все гаразд. І так швидко лампочка сама по собі перегоріти не повинна.

Тут я і зрозуміла, що, очевидно, у нашому домі завівся крадій. Хоча важко визначити, для чого йому стільки лампочок. Тому я стала частіше підходити до дверей, прислухатись до шумів. І

ось минув тиждень як я почула кроки на коридорчику. Коли я відчинила двері, то хтось відразу побіг сходами вниз і я не встигла побачити взагалі нічого. Було пізно і я пішла спати. Але потім придумала, як викрити крадія.

Ми з чоловіком вкрутили нову лампочку. І через декілька днів ми влаштували справжню засідку, бо прорахували, що злодюжка пройде сьогодні.

О двадцять другій годині чоловік пішов у комірку між поверхами, а я залишалась у квартирі під дверима. І ось, коли я почула знову якісь кроки у коридорчику, то різко відчинила двері і закричала: «Злодюга!»

Я побачила перед собою молодого хлопця, який викручував лампочку. Він настільки перелякався, що випустив лампочку із рук і вона впала та розбилась.

Тоді він почав втікати, але вискочив мій чоловік, який і схопив крадія. Ми вияснили, що це хлопчик із першого поверху, він ще тільки в школі навчається.

Ми провели розмову із його батьками, вони, звичайно, вибачились і після цього світло у нашому коридорчику було завжди. Але для чого хлопчику стільки лампочок, то я і досі зрозуміти не можу.

КІНЕЦЬ.