Не розумію, чому всі на мене накинулися. Зрештою гроші мої, а дитина ні.

Андрій не приховував, що в нього є син від першого шлюбу. На першому побаченні чесно розповів, що був одружений, але стосунки не вдалося збудувати. Мовляв, виявились різними людьми.

П’ять років вони намагалися притертись один до одного, але нічого не вийшло. Сина, проте, Андрійка не покинув. Хлопчикові зараз десять, він живе з матір’ю в іншому місті.

Колишня дружина Андрія так заміж і не вийшла, хоча якісь залицяльники, за його словами, у неї періодично з’являються. Дитину він відвідує не часто, але платить аліменти справно. Ще й так підкидає колишній грошей, на непередбачені витрати.

Три роки ми з Андрієм одружені. Свого житла ми не маємо. Потроху накопичуємо, відкладаємо кожну копійку. Якщо чесно, я вкладаю набагато більше. По-перше, я не маю аліментів. По-друге, я й заробляю більше. По-третє, я взагалі з грошима поводжуся дуже ощадливо. Подруги жартома називають мене скнара.

Я, мовляв, на всьому заощаджую. А я щиро не розумію, як можна викидати майже тисячу на нісенітниці. Наприклад, робити манікюр кожні два тижні. У сумі за місяць тільки на нігті йде майже дві тисячі.

По-моєму, повна дурня. Адже можна доглядати нігті вдома, як це роблю я. Купила інструменти, навчилася по відео в інтернеті. І знаєте, жодної різниці.

Зате на рахунок капають гроші. Отже, наша мрія про власну квартиру дедалі ближче. Чоловік витрачає зарплату на всяку нісенітницю. Може піти в бар із друзями, хоча я багато разів говорила, що п’ятничні посиденьки дешевше влаштовувати вдома.

Андрій каже, що йому потрібна атмосфера. Ах, ну так. А квартира, мабуть, не потрібна.

Однак, на нашому загальному рахунку накопичилася кругленька сума. Здебільшого, звісно, моїми стараннями. І тут прийшла біда, звідки не чекали.

Зателефонувала колишня Андрійка і сказала, що їхньому синові потрібна термінова операція. Щось там трапилося з його очима, дитина швидко втрачає зір. Якщо зараз не лягти до лікарні, зір дитини може суттєво постраждати. Операція, звісно, платна. Сума не маленька.

Андрій сказав колишній, що обов’язково допоможе синові. Віддасть накопичені гроші. Ті самі, що ми з ним зібрали на перший внесок з іпотеки.

Мені дитину, звісно, дуже шкода. Жахливо, що таке трапляється з дітьми. Але вибачте, для мене він сторонній. Я навіть засумнівалася, а раптом колишня вигадала історію, щоб розкрутити нас на гроші.

Чоловік так розлютився, що замахав на мене руками. Ти, мовляв, збожеволіла, хто такими речами жартувати буде. А що, кажу, люди заради грошей не те, що вигадують, на злочини йдуть. Все ж таки, Андрій теж засумнівався, бо попросив прислати виписку з лікарні. Все підтвердилося, справді потрібна термінова операція.

Чоловік почав вмовляти мене віддати накопичене. Отоді й трапився перший гучний скандал. Розумію, що здоров’я сина Андрія у небезпеці. Але чоловік має зрозуміти й мене.

— Мені вже тридцять, робота у мене звичайнісінька. Якщо ми зараз віддамо гроші, то накопичувати на квартиру доведеться ще п’ять років. А коли ми будемо планувати власних дітей? У тебе є син, а мені ти пропонуєш народжувати на орендованій квартирі або залишитися бездітною? — питала я Андрія.

Той нічого не хотів чути. Мовляв, потім з усім цим розберемося. Нині важливо врятувати хлопчика. Я відповіла, що не готова відмовлятися від своєї мрії. Я хлопчика бачила пару разів всього. Запропонувала чоловікові компроміс.

Він забирає вкладену ним частину, а колишня нехай знаходить суму, що буде бракувати, де хоче. Зрештою, вона має батьків, власне житло. Нехай розмінює, продає. Та що завгодно робить. Їй сина врятувати треба, не мені. Я б на її місці так і зробила. А не лізла в кишеню до колишнього та його теперішньої дружини.

Андрій почав кричати. Звинувачував мене у черствості. Я, мовляв, жорстока та безсердечна. До чого тут це. Я ж не проти дати гроші. Бери скільки відкладав сам. На мою думку, це чесно. Мені дуже шкода хлопчика, але й про мене ніхто не подбає, окрім мене.

Розсварилися ми сильно того дня. А вранці, коли я вже була на роботі, надійшло повідомлення, що з мого рахунку, до якого в Андрія теж був доступ, здійснено переказ усієї суми, що там була.

Чоловік відправив колишній усе, що ми накопичили. Все, що я накопичила. Залишив мене без копійки. Мрія про власну квартиру перетворилася на нездійснену в одну мить.

Що ж, тепер мені зрозуміло, як чоловік до мене ставиться насправді. Ні в що не ставить і не шанує. Плювати він хотів на мої бажання та надії.

Здоров’я дитини йому важливіше. Я терпіти таке не збираюсь. Сьогодні ж подаю на розлучення та збираю речі. Нехай повертається до колишньої та стрибає перед нею на задніх лапках.

КІНЕЦЬ.