Велика сім’я нарешті зібралася разом для того, щоб відсвяткувати Новий рік. Невістка Юлія наполягла на тому, щоб свято відбувалося у квартирі молодого подружжя.

Дівчина була на п’ятому місяці, тож їхати за триста кілометрів до свекрів або батьків, не хотіла, посилаючись на свій стан.

Ірина Петрівна два місяці намагалася змусити сина та невістку передумати, та зробити свій будинок центром святкування Нового року.

Проте всі її старання виявилися марними: жінці довелося змиритися, та погодитись із пропозицією Юлі.

Батьки Андрія приїхали за три години до привітання президента, і з незадоволеними обличчями ввалилися у квартиру молодого подружжя, де вже сиділи свати.

– Зараз подивимося, як ви нас чекали, – видала з порога Ірина Петрівна і, не роззуваючись, попрямувала до зали.

У центрі просторого залу стояв довгий стіл, вкритий білою скатертиною, яка відбивала м’яке світло свічок.

На столі красувалися різноманітні страви: вишукані салати, ароматні закуски, гаряче м’ясо та десерти.

Все виглядало настільки апетитно, що навіть найвимогливіший гурман не міг утриматися від спокуси скуштувати кожну страву.

Юлія з Андрієм запросили на свято своїх батьків, чудово знаючи про те, що уникнути напруженості між двома сім’ями навряд чи вдасться.

Батьки дівчини ніколи особливо не любили Андрія, вважаючи його недостатньо серйозним та відповідальним. А свекруха часто критикувала молоду невістку, часом навіть без приводу.

Ірина Петрівна окинула прискіпливим поглядом зал, і стиснула в руках пляшку ігристого.

– Може вже, почнемо? – сказала вона, відкоркувавши пляшку.

Ігристе весело забулькало, наповнюючи келихи піною. Свати, які вже зайняли свої місця на дивані, переглянулись.

Андрій та Юлія приєдналися за кілька хвилин, і чоловік, як голова сім’ї, запропонував тост:

– Дорогі мої, вітаю всіх нас із Новим роком! Нехай він принесе всім нам щастя, мир, здоров’я, та багато радості!

Всі дружно, окрім невістки, яка була в положенні, причастилися, але атмосфера залишалася напруженою.

Мама Юлі, спостерігаючи за тим, що відбувається, зазначила, як Петро Васильович, батько Андрія, раз у раз кидає погляд на годинник, немов перевіряючи, скільки часу залишилося до кінця цього вечора.

– Як довго ми ще сидітимемо тут? – спитав Петро Васильович, явно незадоволений тим, що свято затягується.

Юлія відчула, як у ній починає наростати роздратування. Вона намагалася тримати себе в руках, але їй важко було ігнорувати такі зауваження.

– Тату, ми тільки почали святкувати, – м’яко промовив Андрій. – Розслабся, і насолодимось святом…

Петро Васильович хмикнув і з небажанням узяв шматочок сиру з тарілки. Тим часом Ірина Петрівна повернулася до Юлії:

– А чому в тебе салат такий рідкий, як суп? Ти навіть забула додати до нього майонез?

Юлія мимоволі здригнулася від слів свекрухи. Вона знала, що мати чоловіка завжди критикувала її кулінарні здібності, але сьогодні, здавалося, критика була особливо гострою.

– Я спеціально зробила його таким, щоб він легше засвоївся, – відповіла молода жінка, намагаючись зберегти спокій.

Однак Ірина Петрівна ніяк не вгамувалася, і продовжувала критикувати салат:

– Засвоївся? Та хто взагалі їсть такі салати? Краще б ти приготувала щось ситніше…

– Мамо, ну навіщо ти так? Салат відмінний, всі задоволені, – Андрій спробував втрутитися у розмову.

Ірина Петрівна лише голосно пирхнула у відповідь, і відвернулася. Настала незручна мовчанка.

Юлія відчула, як її очі наповнюються слізьми. Їй хотілося встати з-за столу та піти, але вона розуміла, що це буде не правильно.

– Може, перейдемо до десертів? – Запропонувала вона, намагаючись змінити тему.

– Десерт? Та який там десерт, якщо навіть нормальний салат приготувати не можеш! – знову заговорила Ірина Петрівна.

Ці слова стали останньою краплею. Юлія встала з-за столу, та вийшла з кімнати. Андрій пішов за дружиною.

Анна Семенівна відкинулася на спинку дивана, і почала свердлити поглядом сваху.

– Вам ще не набридло? – суворо спитала вона в Ірини Петрівни, й з викликом схрестила руки на грудях.

– Що саме мені мало набриднути? – зневажливо поцікавилася жінка.

– Доводити мою дочку! – не відводячи погляду, відповіла Ганна Семенівна.

– Ще я вас, люба, не питала. Я вчу невістку життя, якщо рідна мати не навчила Юлю навіть салат робити! – огризнулася у відповідь Ірина Петрівна, і мерзенно захихотіла.

Чоловіки жінок зацікавлено спостерігали за тим, що відбувалося за столом. Втручатися ніхто з них не збирався.

Поки Андрій заспокоював дружину на кухні, у залі за столом кипіли неабиякі пристрасті. Жодна з жінок не збиралася здаватися, і продовжувала відстоювати свою думку.

– Рідкий, кажете? – усміхнулася Ганна Семенівна. – Зараз і перевіримо! – Додала вона і, взявши ложку салату, шпурнула її вміст в обличчя свасі.

Ірина Петрівна скрикнула і, розлютившись, запустила в жінку недоїденою курячою ніжкою. Ганна Семенівна вивернулася, але попри це, її обличчя стало ще сердитішим.

Вона стала хапати зі столу все, що підверталося під руку, і жбурляла в Ірину Петрівну, яка з вереском вискочила з-за столу, і кинулася на кривдницю.

Юля та Андрій, які до цього моменту не звертали уваги на метушню, поспішили до зали. Юля схопилася за голову, побачивши, що мати та свекруха мутузять одна одну.

Щоб привести їх до тями, Юля голосно заверещала. Ірина Петрівна та Ганна Семенівна відразу завмерли.

– Ви що наробили? – мало не плачучи промовила дівчина. – Ми з Андрієм стільки годин готували, а ви… як ви могли? – Юля нахилилася, і почала збирати з підлоги їжу.

– Ми самі, – почервоніла Ірина Петрівна, і приєдналася до невістки.

Слідом за нею приєдналася і Ганна Семенівна. За двадцять хвилин у залі було наведено лад, проте кількість страв на столі значно зменшилася. Свято тривало, попри те, що настрій був безнадійно зіпсований.

Кожен сидів мовчки, занурений у власні думки. Коли годинник пробив опівночі, гості обмінялися формальними привітаннями, та побажали один одному на добраніч.

Лежачи в ліжку, Юля думала про те, що наступний Новий рік обов’язково пройде краще, бо вони більше не планували збирати разом батьків.

А ще їй було дуже прикро, що вони ніяк не можуть знайти спільної мови, навіть по при щасливе сімейне життя дітей. Оце так відсвяткували…

КІНЕЦЬ.