Мене так дратують подарунки, які дарує мені чоловік, що кожне свято настрій псується. Він вважає, що подарувати дружині каструлю – це нормально.

– Ти ж казала, що треба купити нову каструлю, ось я купив, чим ти незадоволена знову? – обурюється чоловік.

А ще я казала, що треба купити туалетний папір. Що ж ти мені її не подарував у такому разі? Що за дивна логіка? Подарунок не обов’язково має бути корисним у побутовому плані.

Поки був цукерково-букетний період, все йшло нормально. Милі презенти, які мені подобалися, жодних каструль, прихваток, сковорідок та прасок.

Але варто нам було одружитися, як відразу ж почалися “корисні” подарунки. Якщо від батьків я ще без проблем могла прийняти постільну білизну або сковорідку, то від чоловіка хотілося отримувати щось інше.

Я йому спочатку натякала, потім зрозуміла, що це не працює, почала говорити прямо – не треба мені дарувати побутові речі, які ми й так купимо.

Нам потрібна нова каструля – я йду і купую нову каструлю. Ми не маємо такого дикого дефіциту у фінансах, щоб для нас купівля кухонного начиння була святом.

– Я не знаю, мамі батько все життя дарував щось для дому та кухні, вона не скаржилася.

А я скаржусь. Мені не хочеться в день свого народження отримувати нову праску. Так, я скаржилася, що стара стала відключатися, але це просто побутова покупка, а не подарунок.

Казала чоловікові, що на восьме березня хочу духи. Навіть скинула послання, де їх замовити. У результаті отримала букет мімоз, а у подарунок прихватки та кухонні рушники.

Сама чоловіку завжди дарую або те, що він сам просить, або те, на що він облизується, але купити не може. Це не так складно, як здається, але мій чоловік із задоволенням отримує мої подарунки, а мені постійно дарує якусь нісенітницю.

На недавній день народження я йому прямо сказала – купи мені сертифікат у конкретний спа-салон. Подаруєш щось інше – ображусь.

Ну, він покивав, а потім на сам день народження все одно притягнув нову люстру в зал, адже я сказала, що її треба поміняти. А про спа-салон він забув відразу ж, як я сказала, хоч я кілька разів йому про це нагадувала.

Звичайно, я образилася, ніякого настрою не було, а чоловік вирішив образитися на мене. Він же таку люстру припер, а я незадоволена.

– Та ця люстра коштує дорожче, ніж сертифікат! – почав обурюватись чоловік.

Так подарував би мені дорожчий сертифікат, у чому проблема? Я хочу подарунок для душі, а для дому ми можемо і так будь-якої миті все купити.

Я ходжу скривджена, чоловік через це ходить ображений на мене. Він же старався шукати люстру, щоб до нашого інтер’єру підійшла.

При цьому я чоловікові кілька разів пропонувала: ну не можеш вибрати нормальний подарунок – дай мені грошей, сама куплю. Але гроші – це не подарунок, це неправильно.

Ще свекруха зі своїм “а що такого, нормальний подарунок”. Комусь нормальний, а комусь і ні. Мені ця люстра як подарунок не потрібна, я хочу в салон відпочити.

Втомилася комусь щось пояснювати, більше чоловікові подарунків дарувати не буду. Він мене просить регулярно майонез додому купувати – ось даруватиму йому відро майонезу, нехай порадіє.

КІНЕЦЬ.