Мені дуже погано. Я навіть не знаю, хто мені може допомогти. Я просто сама руйную своє життя.

Два роки тому переїхала. Не люблю цю квартиру, поміняла район, тепер змушена тягатися з дитиною маршрутками.

Ще й захотіла досягти мети зробити кар’єру. Кинула роботу, пішла на іншу, за рік пішла.

Тепер ще потрібний рік стажу. Стаж іде, але фактично не працюю, а податки плачу.

Так шкодую, що покинула першу роботу. Не потягну те, що намітила. Ні фізично, ні матеріально потрібно багато грошей, на те, що хотіла, та й характер твердий.

А так соромно перед усіма, адже вихвалялася, ким я буду, яка в мене мрія. Тепер ще й чоловік залишився без роботи. Злидні, страшні злидні.

В нас двоє дітей. Намагаюся хоч щось заробити вдома, копійки. Він теж, але постійно якісь нові фінансові проблеми виникають.

Хочу повернутись назад, у стару квартиру, на стару роботу. Але поїзд уже пішов.

Хотіла покращити матеріальний стан нашої родини, а вийшло, що все тільки погіршилося. Ніщо не тішить, тільки все гірше та гірше.

До лікарям йти не хочу, та й грошей немає, і місто невелике, всі одне за лдним стежать. Як вийти з цього не знаю.

Вдома срач, не лежать руки до цієї квартири і все, ремонту немає, все страшне. Одна радість поспати, забути про все, хоч і сплю погано.

Чим я думала, коли все почала. Чому інші люди живуть і радіють з того, що є. А мені було мало, захотілося більше.

Я дурна. Ненавиджу себе. Депресія в мене вже вдруге. Вперше мені терапевт допомогла, змотивувала йти далі.

А тепер я з нею розмовляла, але ефекту нуль. Я б поїхала кудись, якби була фінансова можливість.

Грошей немає, ще й у борги влізла. Допоможіть, може, хтось знаходив вихід і подібної ситуації.

КІНЕЦЬ.