Спадщина часто приходить несподівано, як грім серед ясного неба. Я не думав і не гадав, коли мені зателефонували з нотаріальної контори та повідомили, що моя бабуся щось заповідала мені.

З матір’ю батька я рідко спілкувався. Після того, як батьки розлучилися, мати суворо заборонила мені мати щось спільне з ріднею по батьківській лінії.

І все одно іноді я дзвонив бабусі, щоб дізнатися, як у неї справи. Я не спілкувався з нею близько року, бо замотався.

Сама бабуся мені не дзвонила, а я влаштувався на нову роботу, та з головою поринув у клопіт, часом навіть, забуваючи пообідати.

Я хотів заробити більше, щоб дружина ні в чому не потребувала. Тим більше, Надія була в положенні. Коли з’явиться дитина, витрати суттєво зростуть, і це теж не можна було списувати з рахунків.

– Ну як у тебе все пройшло? Отримав гроші? – Запитала у мене мати.

Ми сиділи на подвір’ї за будинком на лавці. У мене був вихідний, і мати вирішила приїхати в гості, щоб дізнатися, як у мене справи з отриманням спадщини.

Цікаво їй було, скільки свекруха заповідала онукові. Вона завжди вважала її жадібною та егоїстичною, хоч та й ставилася до неї по-доброму, з усією душею.

– Так. Все вийшло. Я навіть не очікував, що їх буде стільки. Тепер хочеться придумати щось, щоб Надійці зробити подарунок на появу дитини.

Адже я їй спеціально не казав, що спадок отримав. Вона не чекатиме на подарунок, а тут… Мені подумалося взяти їй вживану машину, бо на новеньку не вистачить. Тому, поки що, не вирішив нічого до ладу.

– Хіба їй до машини буде? Сам подумай головою своєю! Буде в неї дитина, ночами спати з нею не буде.

– Ну, яка машина? Та й водить вона, відверто кажучи, не дуже добре. Загалом жінка за кермом – до біди. Знаєш це?

Керувала Надія цілком непогано. Що саме не подобалося матері, залишалося для мене великою загадкою. Часом я сильно втомлювався і просив дружину сісти за кермо.

Попри те, що за кермо Надя сідала рідко, навички вона не втрачала. Іноді навіть здавалося, що вона на світ з’явилася, щоб бути водієм.

Тому, що керувала автівкою краще за більшість чоловіків і, завжди дотримувалася правил дорожнього руху.

Мені подумалося, що друга машина в родині, зайвою точно не буде. Я навіть не припускав думки, що дружина втомиться з дитиною так сильно, що їй і не до водіння буде.

– І скільки ж тобі бабця залишила, що ти навіть машину купити захотів? – не вгамувалася мати.

Мені стало неприємно, що мати так відреагувала. Бабусі вже не було в живих, а вона все одно вважала ту своїм найлютішим ворогом. Чому? Це було великим питанням.

– Там було близько чотирьохсот тисяч. Я подумав, що якщо додати трохи з накопичень, то якраз вистачить на хорошу машину, звичайно, уживану.

Мати, почувши суму, аж похлинулася і закашлялася.

Мені було соромно отримувати таку суму. Я думав, що там зовсім небагато, але коли дізнався, то втратив мову. Я не проводив із бабусею останні дні її життя, а вона все одно не забула про мене.

– Ще я хочу поїхати, подивитися, як там справи на цвинтарі. Може, треба буде пам’ятник поставити добрий? Загалом, я домовлюсь пізніше з батьком про зустріч.

– Ще чого! – спалахнула мати. – Тобі робити зовсім нема чого? Не треба зустрічатися з ним! Він тобі сам дзвонить? Шукає зустрічі з тобою? Ні!

– От і тобі не слід йому дзвонити! Навіщо зустрічатись? Це його мати! Він і має подбати про неї. Тобі гроші дісталися, ось ти й радуйся! І не відсвічуй зайвий раз у цій родині.

Я тільки тяжко зітхнув і мовчазно підтис губи. Мені багато б хотілося сказати матері, але який сенс сваритися?

Я не знав усієї правди про стосунки матері з батьком, та і як у неї все складалося зі свекрухою – теж не знав, тому судити її не мав жодного права.

– І про машину теж забудь. На користь вона взагалі твоїй дружині не піде. Не потрібно балувати її такими дорогими подарунками. Потім сяде на шию, ніжки звісить і поганятиме!

Я повернулася із жіночої консультації, куди ходила на планове обстеження. Я чудово почувала себе, настрій був просто чудовий.

Я вже вийшла в декрет і готувалася до появи малюка. Син нагадав про себе, штовхаючи мене в живіт.
Я лише посміхнулася, але почула голос свекрухи із заднього двору і пішла туди, щоб привітати її.

– Ти взагалі не кажи Надьці, що спадок отримав! Краще ремонт мені на дачі зроби, – почула я шепіт свекрухи й сповільнилася.

Ось так новини! Чоловік отримав спадок і нічого про це мені не сказав? Я дуже здивувалася, бо в нас із Мишком ніколи не було секретів один від одного.

Принаймні, я завжди так думала і нічого не приховувала від нього. Я трохи сповільнилася, прислухаючись до розмови.

Розуміючи, що можу почути чимало нового, я намагалася дихати глибше і не нервуватись. Бракувало мені ще поповнити сімейство раніше терміну!

– Мам, ну який ремонт? Ти на цій дачі буваєш дуже рідко. Це все одно, що викинути гроші, – запротестував Михайло.

Мені не до вподоби виявилося, що чоловік щось від мене приховує. Я навіть не знала, що він втратив когось рідного. Чому мені не розповів? Невже не довіряв? Чи чоловік хотів витратити гроші на себе?

Він міг просто сказати мені про це. Адже я не заперечувала, нічого не вимагала від нього. Зі своєю матір’ю він поділився тим, що отримав спадщину, а мені жодного слова не сказав.

Наче я була чужою людиною! Накрутити себе та негативно налаштувати жінці праці не складе. От і я накручувала, не знаючи всієї суті, лише почувши уривок розмови.

– Може, я тому й не їжджу на дачу? Бо там ремонт ніякий? А якби був хороший, я часто проводила б час на природі.

– Тобі добре говорити, живучи у приватному будинку. А мені щодня слухати шум дрилі за стіною? Я, може, теж хочу тиші та спокою? Може, я мрію зайнятися городом?

– Мам, ну не жартуй так, будь ласка. Ти та город – це дві несумісні речі! Ти завжди це сама казала. І дача тобі ніколи не подобалася. З чого раптом з’явилося таке бажання упорядкувати її? Ти ж узагалі планувала продати її?

Тетяна Андріївна знову похлинулася від слів сина, закашлялася і гнівно подивилася на нього, показуючи цим, що його недовіра кривдить.

З іншого боку – він у всьому мав рацію. На дачу вона й справді не планувала їздити, просто вирішила, що якщо зуміє зробити там хороший ремонт, то й продасть потім дорожче!

А гроші покладе у банк під відсотки та житиме приспівуючи. Це, звісно, ​​все було лише планами, але мріяти не шкідливо!

– Зроби мені ремонт. Хіба я багато чого прошу? Надька нічого про ці гроші не знає і не дізнається. А ти матері подарунок зробиш. Я ж у тебе нічого не просила раніше, а зараз бачу, де від цих грошей буде більше користі.

Я думав, як м’яко втлумачити матері, що приховувати нічого від своєї дружини не збираюся, але тут вийшла Надія.

– Ти сьогодні швидше за звичайне повернулася, – усміхнувся я і встав, поступаючись дружині місцем на лавці.

Мати невдоволено покашляла, не стала нічого говорити невістці у відповідь на її привітання. Вона взагалі залишилася розчарована тим, що не встигла закінчити розмову із сином.

Сподівалася лише, що розповідати дружині про спадок він не стане, і вдасться його переконати пізніше. Яка машина його дружині? Обійдеться невістка!

Громадський транспорт у кроковій доступності, можна сказати. Впорається якось. А ось Тетяні Андріївні важливо було замислитись про майбутнє.

Старість не радість, і вона наближалася. На гроші ці син із дружиною все одно не розраховували, нехай ділиться!

– Як у ліkарні все пройшло? Що лікарі кажуть?

Поправляючи чоловіка і говорити, що я була в жіночій консультації, а не в лікарні, я не стала, щоб не видавати свого роздратування. Я намагалася зрозуміти, чому чоловік приховує від мене щось, але слушні думки не йшли.

– Все гаразд. Дитина розвивається. Все за термінами.

Михайло посміхнувся, а свекруха лише хмикнула. Дізнавшись про те, що я в положенні, свекруха одразу заявила, що допомагати з онуками не збирається. Вона дітей не любила!

Сама не знала, як сина на ноги примудрилася підняти. А може, ця нелюбов з’явилася пізніше? У будь-якому випадку витрачати час на пелюшки та сорочечки їй зовсім не хотілося. Але я не засмутилася.

Я не наполягала на допомозі. Мені було кому допомогти, якщо потрібно. І навіть добре, що свекруха не втручатиметься у виховання дитини.

Повідомивши, що в неї ще купа справ запланована, вона попрощалася і заявила синові, що вони ще закінчать розмову, а ще зажадала від нього не приймати поспішних рішень.

Свекруха поїхала, а я все думала – як розпочати розмову із чоловіком. Як розв’язати це питання? Не хотілося мені мовчати та вдавати, що я нічого не чула.

А з іншого боку – якщо не бажає Михайло нічого розповідати мені, чи варто напрошуватися?

Минуло вже кілька днів, а я все не наважувалась заговорити з чоловіком про спадщину, про яку він досі нічого не розповів мені.

Начебто у відносинах все складалося нормально, але чого тільки не встигла підкинути мені уява! Ненароком я вже встигла подумати, що чоловік має коханку, на яку він витрачає вільні гроші. Що тільки не спадало на думку!

– Михайле, я не можу більше мовчати, – увечері завела розмову я. – Скажи мені – ти кохаєш мене?
– Що за питання такі? Звісно ж, кохаю!

Я здивувався. Адже я так часто говорив ці слова дружині. Чому вона раптом спитала тепер? Звичайно, я розумів, що багато можна списати на її цікаве положення і гру гормонів, але все-таки, на порожньому ж місці такі питання не виникають?

– Тоді чому ти щось від мене приховуєш? Я чула твою розмову з Тетяною Андріївною. Ви говорили про якусь спадщину, а я навіть не підозрювала, що ти втратив когось із рідних.

– Я ж не прошу в тебе грошей, дорогі подарунки… Зрозуміти не можу, чому ти вирішив зберегти в секреті від мене, що взагалі отримав якусь спадщину?

Я зрозумів, як сильно я помилявся, замовчуючи та не розповідаючи дружині всього. Адже я того дня обдурив її, коли сказав, що повернуся пізніше, бо на роботі затримали.

А сам поїхав до нотаріальної контори. Почуття сорому захлеснуло, і я схилив голову. Довелося розповісти все з самого початку, попросивши у дружини пробачення за те, що одразу не був з нею до кінця відвертий.

– Я й не знав, який там спадок взагалі, а потім, коли отримав гроші, подарунок тобі зробити вирішив, тому й мовчав.

Я зрозуміла чоловіка і не стала ставити йому зайві запитання. Я не питала, скільки грошей він отримав, як хотів розпорядитися ними, але головний висновок для себе зробила.

Важливо відверто розмовляти одразу, а не накручувати себе та не доводити до зриву! Вигадати можна багато різного, але ніколи не вгадаєш правди, поки прямо не спитаєш у людини.

Я теж зробив висновок, що подарунок – це добре, але змушувати близьку людину переживати та не довіряти тобі – не можна. Я більше нічого не збирався приховувати від дружини.

Через пару днів після розмови, що відбулася між нами, мати попросила мене приїхати до неї. Як тільки я увійшов до квартири, вона одразу ж заговорила про ремонт, сказала, що вже підібрала матеріали, і їх бажано буде замовити найближчим часом, доки не зросли ціни.

– Мам, ти мені скажи чесно – ти справді городом займатися збираєшся?

Моє пряме питання збентежило матір. Вона розгубилася і не змогла нічого відповісти, а я зрозумів, що вона хитрує.

– Я розповів уже Наді все про спадок. Ми вирішили, що вкладемо ці гроші у купівлю нерухомості. Потрібно про майбутнє дитини подбати.

Надія побоялася, що машиною користуватися не зможе, тому що маленька дитина забиратиме чимало сил, а сідати за кермо втомленою вона не ризикне.

Якщо терміново буде потрібна машина, то вона завжди може скористатися моїм автомобілем, а про майбутнє сина можна було замислитися вже зараз.

– Ну і дарма ти так вчинив! Діти мають всього домагатися самостійно! Щоб не виросли лінивими й не трусили потім вас по кожній дрібниці! – висловила вона.

Я хотів запитати, а як бути у зворотній ситуації – коли батьки вимагають від тебе, але не став. Навіщо псувати стосунки з матір’ю далі? Вона і без того зараз якийсь час ображатиметься!

Та тільки я до такого поводження вже давно встиг звикнути. Я показав матері, що самостійний, що вмію відрізняти, коли людині щось справді потрібно, а коли вона звертається до мене з корисливих спонукань.

Про зустріч із батьком я таки домовився, і він був радий моєму дзвінку, бо так сумував за мною, але не дзвонив сам, бо вважав, що я не хочу мати з ним нічого спільного.

Мій батько теж зробив свої висновки, не поговоривши зі мною раніше, і йому теж слід було змінюватися.

Говорити один з одним корисно, адже мовчання може перетворити люблячих людей на ворогів, тому, що вгамувати нашу фантазію завжди дуже складно! Ви зі мною погоджуєтеся?

А ще я замислився над таким питанням! Чому батьки вирішують за своїх дітей, спілкуватися їм, чи ні з “колишніми”?

Розлучитися, не значить викреслити з життя дитини матір чи батька! На мою думку, це не правильно! А ви що скажете з цього приводу?

КІНЕЦЬ.