Тамара була знаною господинею на все село, ще б пак, вона он як господарює – звела не один, а цілих два будинки! І не доми, а палаци справжні вийшли!

Жінка дуже старалася, бо любила, щоб у неї все найкраще було. Один будинок вона звела для себе з чоловіком, інший – для їхнього сина, який якраз надумав одружуватися.

У Тамари все йшло за планом – вона вийшла заміж в 20 років. Михайло, хоч і не був достатньо багатим, але мав золоті руки, роботи не боявся, тож Тамара вирішила, що з таким чоловіком вони швидко розбагатіють.

Батько дівчини їздив на заробітки, мав бригаду чоловіків, які виконували будівельні роботи. За проханням доньки він і зятя свого став брати з собою.

Михайло почав їздити на заробітки, а Тамара за гроші чоловіка почала будуватися. Для неї було важливо, щоб будинок не просто був, а щоб був найкращий.

За 7 років у них на подвір’ї вже красувався великий, двоповерховий будинок. Тамара його обставила наймоднішими меблями, і раділа, що кращого в усій окрузі немає.

Коли сину виповнилося 10 років, Михайло сказав, що хоче вже дома побути, бо син виріс, а він навіть не помітив коли. Та й що це за життя – коли він там, а вона тут?

Та Тамара і чути нічого не хотіла, адже вже звикла до того, що гроші вдома завжди є. Сама ж вона ніде не працювала, бо говорила, що комусь треба і за будовою слідкувати.

Переконала Тамара чоловіка, що він спочатку нехай їде ще на кілька років, щоб сину на майбутнє щось заробити, а потім вже і відпочити можна буде.

Не хотів Михайло вже нікуди їхати, бо остогидли йому так ті заробітки, що словами не передати. Він і сімейного тепла то і не відчув, бо вдома бував раз на рік на свята.

А Тамарі все мало було. Вона вирішила, що і сину такий же будинок треба збудувати, щоб коли він одружиться, відразу мав своє гніздечко.

Михайло з часом звикся до своєї ролі – заробляти гроші. Якщо чесно, то й додому його вже перестало тягнути. А навіщо, якщо дружині і сину його гроші потрібні, а не він сам?

Кілька років тому, на саме Різдво Михайло додому не приїхав, а зателефонував дружині, і чесно зізнався, що у нього є інша жінка, і що він приїде додому лише для того, щоб оформити розлучення.

– Михайле, опам’ятайся, а як же я, як наш дім? – стала плакатися Тамара.

– А що ти? Ти, Тамарочко, отримала все, що хотіла. Будинок я залишаю тобі, бо Ліді нічого не треба, вона мене просто так любить, – спокійно відповів Михайло.

– Сину, може хоч ти щось батькові скажи, – стала просити Тамара допомоги у їхнього дорослого сина.

– Мамо, я б на місці батька давно б так зробив! Ти сама в усьому винна, – відповів син.

Залишилася Тамара сама, при своїх інтересах. Два будинки величезні звела, а жити в них нема кому, бо син з нареченою в столицю поїхали, і навряд чи додому повернуться.

А Михайло нарешті щасливий, бо відчув сімейне тепло, турботу від дружини і зрозумів, що його можна любити просто так, а не лише через гроші.

КІНЕЦЬ.