Чоловік спеціально починає сварки і відправляє мене до батьків. Майже у кожній сварці, навіть дрібній, чоловік просить мене поїхати до батьків. Сваримося ми не так часто, але майже після кожної сварки слідує це його прохання. Працюємо ми обидва і у вихідні, іноді їздимо до моїх батьків удвох (його в іншій країні живуть).

Але за фактом я їжджу сама. Бо або у середу, чи у четвер сварка. У п’ятницю ввечері я раніше намагалася згладити конфлікт, але це ніколи не виходило, і я їхала сама.

Вихідні у квартирі він проводив один. А в неділю починав завалювати мене повідомленнями та дзвінками з проханнями повернутися. Іноді просив поїхати на тиждень.

Я й сама не можу перебувати в напруженій обстановці вдома, тож їхала. Але вже буквально через 2-3 дні він знову просив повернутися.

Ось і цього разу просить поїхати на тиждень. Пояснює це тим, що йому треба побути одному в таких ситуаціях. Тіпа він тут випиває і слухає музику, думає про життя на самоті. При тому, що думають про це всі мої батьки, його зовсім не хвилює. А нічого хорошого вони вже не думають.

Бо це очевидно, що якщо я приїхала на кілька днів, то не просто так. Хоч я їм не розповідаю про наші сварки, приховую, як можу. Але вони вже, ясна річ, не вірять.

Мене беруть великі сумніви, що він тут один весь цей час. А може, просто спілкується з кимось по телефону, наприклад. Квартира моя, він у чужому місті і йти йому тут нема куди. Якби водив когось сюди, то розумів би, що я можу будь-якої миті приїхати.

Кілька разів я так робила. Окрім пивних банок та його сплячого нічого виявлено не було. І цього разу я запитала його: «Як ти собі це уявляєш?

Я їду на тиждень, а потім повертаюся?». Він, як ні в чому не бувало, відповів: так. Коротше дивно все це. У черговий свій від’їзд відвідала мене шалена думка, залишити в затишному місці диктофон. Може, хтось мав щось схоже, ніж закінчилося?

КІНЕЦЬ.