Андрій та його дружина Ольга, дотримуючись своєї традиції, вирішили відзначити Новий рік на дачі у матері чоловіка – Валентини Іванівни.

Вони вже третій рік поспіль збиралися там, щоб відзначити свято у компанії своїх друзів. Валентина Іванівна жила у місті, і дуже рідко вибиралася на дачу. У свята вона воліла проводити час у подруги, чи сестри.

Дивно, але син і невістка жодного разу не поцікавилися у жінки, чи можна святкувати Новий рік на дачі. Можливо, вони вважали, що якщо вони мають ключі від дому, то запитувати дозволи не обов’язково.

За кілька днів до свята Андрій та Ольга почали активно готуватися. Вони накупили продуктів, склали меню святкового столу, та запросили на дачу кількох близьких друзів.

Усі з нетерпінням чекали прекрасного відпочинку на природі, далеко від міської суєти.

Ніхто з них не хотів витрачати гроші на ресторани чи кафе, адже набагато дешевшим і приємнішим було насолоджуватися їжею, приготовленою своїми руками, у колі друзів, та на свіжому повітрі.

Тридцять першого грудня Андрій, Ольга та їхні друзі з самого ранку почали прикрашати дачу, та надавати їй урочистого вигляду.

Вони розвісили гірлянди по всьому будинку, прикрасили ялинку блискучими кулями та мішурою, а також розставили декоративні свічки на підвіконнях та на столі.

Ольга та її подруги приготували улюблені новорічні страви: олів’є, запечену качку, та пироги з різними начинками.

Потім чоловіки встановили мангал для шашликів, та підготували затишні крісла навколо нього. До обіду всі приготування було завершено, і щасливі гості розсілися біля каміна.

У повітрі відчувалося очікування дива. Усі сміялися, жартували та ділилися планами на наступний рік. Ніхто й уявити не міг, що невдовзі їхні плани зміняться.

Валентина Іванівна з усмішкою на обличчі увійшла в будинок у супроводі своїх подруг, несучи пакети з продуктами. Однак, усмішка її швидко зникла, коли вона почула голоси, що лунали з вітальні.

– Що тут діється? — спитала господиня дачі, увійшовши до кімнати.

Андрій та Ольга, які сиділи біля каміна поруч із друзями, з подивом завмерли, почувши голос Валентини Іванівни.

– Що ви тут робите? Ви ж зазвичай зустрічаєте Новий рік у сестри, – розгублено спитала Ольга.

– І що? Цього разу я вирішила зустріти його на дачі разом із подругами, – обурилася свекруха. – Мене більше цікавить, що ви тут робите, і чому я нічого про це не знаю?

– Ми просто… Ми не подумали, що ти теж приїдеш на дачу в Новий рік, – збентежено пробурмотів син.

Слова Андрія тільки розлютили матір, і вона, не соромлячись подруг та незнайомих людей, закричала на нього.

– Ви навіть не спромоглися запитати у мене дозволу! – роздратовано промовила вона. – Пробралися сюди потай і поводитесь, як господарі! Це вже в жодні ворота не лізе!

Одна з подруг Валентини Іванівни підійшла до неї й, обійнявши за плечі, прошепотіла:

– Валю, давай не псуватимемо настрій один одному. Можливо, знайдемо якийсь компроміс? – спокійно спитала вона.

– Справді, давайте спробуємо домовитися, – запобігливо промовила невістка. – Може, зустрінемо Новий рік усі разом?

– Як ти собі це уявляєш? У нас абсолютно різні компанії та уявлення про те, як святкувати, – глузливо відповіла свекруха.

– А найголовніше, де ми розмістимося? У будинку лише три спальні, а нас тут десятеро. Так що нічого не вийде…

– Може, нам варто обговорити це спокійно? Адже ми всі дорослі люди й можемо знайти рішення, яке влаштує всіх. Сядемо за стіл і все обговорімо, – наполягала Ольга.

– Не буде жодних розмов! Це мій дім, і я хочу провести тут свято так, як я вважаю за потрібне! – рішуче промовила Валентина Іванівна.

– Мамо, ну навіщо ти так категорично? Ти сама казала, що рідко буваєш тут узимку. Чому не можна поступитися дачею нам? – втрутився в розмову роздратований Андрій.

– Ах, ось як? Значить, це я з подругами маю поїхати? Якщо ви вважаєте, що маєте право розпоряджатися моїм будинком без моєї згоди, то я залишаю за собою право вигнати вас звідси прямо зараз, сердито промовила жінка.

Чоловік хотів заперечити, але Валентина Іванівна різко зупинила його жестом руки.

– Мовчи, Андрію! Ти сам винен у події. Невже тобі ніколи не спадало на думку, що треба узгоджувати такі речі зі мною? Мабуть, ти зовсім забув про елементарну повагу до мене, – невдоволено сказала мати.

У кімнаті повисла гнітюча тиша. Гості відчували себе ніяково і старанно трималися осторонь того, що відбувається. Андрій та Ольга мовчки перезирнулися і зрозуміли, що заперечувати далі не мало сенсу.

Свято явно не вдалося, у всіх був зіпсований настрій. Разом із друзями подружжя зібрало речі, та вирушило до машин.

Валентина Іванівна зупинила сина перед виходом, і простягла руку долонею вгору.

– Ключі від дачі поверни. Не хочу, щоб без мого відома тут вешталися всі, кому не попадя, – досить грубо промовила жінка.

Андрій мовчки дістав із кишені ключі, та передав їх матері. Після цього він вийшов із дому. Чоловік довго стояв на вулиці, дивлячись на фари машин своїх друзів, що віддалялися.

Все, до чого вони так довго готувалися, зруйнувалося за лічені хвилини. Ользі та Андрієві було дуже соромно перед друзями.

Подружжя повернулося в місто, і скромно провели святкову ніч удвох. Наступного ранку Ольга повернула гостям, що не відбулися, гроші, витрачені на святковий стіл.

Після Нового року життя повернулося у звичне річище, проте Андрій все ніяк не міг забути сварку з матір’ю, яка сталась на дачі.

Він був обурений несправедливим ставленням до себе з боку Валентини Іванівни, яка, на його думку, вчинила різко, коли вигнала гостей з дачі.

Чоловік вважав, що вона мала поступитися їм, або хоча б погодитися відсвяткувати всім разом, а не ганьбити його перед гостями.

В останні роки саме Андрій та Ольга дбали про порядок на ділянці, займалися ремонтом, та виділяли кошти на утримання будинку.

Мати ж з’являлася там лише кілька разів на рік, і то лише влітку. За кілька тижнів до наступного Нового року чоловік знову вирішив організувати свято на дачі.

Він повернув матері не всі ключі, вдома у нього завалявся дублікат, про що він і повідомив дружину.

Ольга повністю підтримала чоловіка, адже їй завжди подобалося проводити зимові вечори у веселій компанії перед каміном. Якоїсь миті в Андрія прокинулося сумління, і йому стало соромно за свій вчинок.

Він розумів, що святкувати на дачі без згоди господині — це не зовсім правильно, але образа на матір не давала йому спокою.

“Я не зобов’язаний питати дозволу у людини, яка зганьбила мене перед друзями. Нехай це буде свого роду компенсація», – заспокоїв себе чоловік.

За добу до Нового року Ольга та Андрій приїхали на дачу, щоб упорядкувати її перед святом.

Їх зустрів холодний та порожній будинок, але це не зупинило подружжя. Вони ввімкнули опалення, поставили чайник і почали готувати вечерю.

За годину в будинку стало тепло та затишно, а кімнати наповнились ароматом смачної їжі.

За пів години подружжя прикрасило дачу гірляндами та мішурою, після чого подзвонили друзям і наполегливо запросили їх у гості.

Небагато подумавши, ті погодилися приїхати ввечері тридцять першого грудня, щоб усім разом зустріти Новий рік. Ані Андрій, ані Ольга не здогадувалися, що Валентина Іванівна була в курсі їхніх планів.

Вона наперед попросила сусідку по дачі повідомити її, якщо та побачить когось на своїй ділянці.
Попри це, жінка цього разу не стала заважати молодим людям зустрічати Новий рік.

Бо це ж саме вона виховала сина таким хитрим, і його вже не виправити. Хоча вона могла провчити його в черговий раз, але, вчасно пригадала свою молодість, та вирішила, що добрі стосунки з дітьми – це запорука спокійної старості! Ви з нею згодні?

КІНЕЦЬ.