Мій чоловік вже більше семи років живе на дві сім’ї, а я тільки зараз про все дізналася. Не знаю, чи довго б ще Назар водив мене за носа, якби не цей малюнок в його сумці з ноутбуком.

В нас з Назаром було гарне життя.

Побрались ми рано, ну принаймні я – у дев’ятнадцять. Назар від мене на сім років старший. Рік за роком в нас народились дві донечки. Спершу жили на орендованій квартирі, але в чоловіка завжди була ця “бізнесменська жилка”.

Скільки він бізнесів перепробував, навіть тепер не злічити. Але один таки був успішним нашим “проєктом”, який годує всю нашу сім’ю. Не буду багато писати, але ми власники трьох магазинів, від яких маємо непоганий дохід.

Дівчата наші вже дорослі. Старша вийшла заміж і подарувала нам з Назаром онука, а молодша поки живе в своє задоволення працюючи в нас бухгалтером.

Я завжди працювала біля чоловік. Назар був уважним і романтичним. Не раз ми влаштовували собі романтичні поїздки за кордон чи десь по Україні. Ми важко працювали, тому старалися знаходити час і для відпочинку.

Як мені здавалося, ми тільки-тільки почали жити. Діти вилетіли з гнізда, в нас гарний двоповерховий будинок, бізнес, автівки, гроші. Але ж ні, чоловіка потягнуло на пригоди, і як вияснилось, вже давно.

Назар завжди час від часу їздив у відрядження. Товар до своїх магазинів ми привозимо з Польщі, тому час від часу і сам чоловік їздив туди, щоб підписати договори з новими партнерами.

Це було не часто, але було. Назара могло не бути дома і до тижня, але я знала, що все це задля нашого ж блага і наших дітей.

І лише минулої неділі я дізналася всю правду.

Назар повернувся додому пізніше. Я вже приготувала вечерю і чекала коханого чоловіка. Але приїхав він якийсь роздратований, а після до нього хтось подзвонив і той взяв слухавку. За декілька хвилин Назар зі свого кабінету попросив мене принести швиденько його ноутбук, який він возить з собою.

Я ж по дорозі, бо розуміла, що треба терміново, відкрила сумку і його витягла, а з ним на коридорі вилетів і аркуш паперу А4.

Коли я на коридорі увімкнула світло, то розгледіла малюнок, на якому була намальована сім’я: мама, тато і син. А справа був підпис: твій Артемчик.

Ви знаєте, мені б і в голову не прийшло, що це намалював син Назара. Я ж думала, аркуш опинився в сумці випадково.

Та незважаючи ні на що, коли Назар поклав телефон, я спитала його про знахідку.

Назар спершу стояв хвилинку і мовчав, а потім на одному подиху розповів, що це малюнок його сина.

Виявляється, Назар вже багато років живе на дві сім’ї. Мене він любить і ніколи не покине, але і ту сім’ю повинен забезпечувати.

– Все буде, як і було. Ми завжди будемо разом. Я кохаю тільки тебе. Просто треба змиритися з минулим, його вже не змінити.

Я не розумію, як я маю жити дальше? Я не хочу нічого міняти, я вже не в цьому віці…

Але що робити? Як пробачити чоловіка?

Джерело