Їду в купе, а переді мною бурхливо з’ясовують стосунки одна молода сімейна пара.

Сварка за всіма правилами: тут і кидання телефоном (в чоловіка), і виривання сумок (в жінки), і  кpики на весь вагон: «Дyрень, піду і сина заберу», і сльози (жіночі), і похмуре мовчання (чоловіче).

Загалом, звичайна сцена, середньостатистична після довгої відпустки між втомленими один від одного людьми.

Я в цей час розмовляла по телефону і співрозмовник, чуючи всі ці кpики, запитує, що там відбувається.

А я йому і відповідаю голосно, що ось буквально на моїх очах стає на одного вільного чоловіка більше, уявляєш, ось буквально 5 хвилин і все, ну і плюс місяці 2 на розлучення, і я тут така перша в черзі, ага, ні, не знаю про їхнє майно, симпатичний, так, подобається.

Парочка притихла і підозріло дивляться на мене.

Я все це говорила і посміхалася чоловікові.

А чоловік посміхнувся мені у відповідь і, коли пересів від своєї дружини на інше місце, то ще пару раз повертався в мою сторону і ми ще посміхалися один одному.

Його дружина ще трохи поплакала, встала, презирливо на мене зиркнула і пересіла до свого чоловіка, де щось йому почала ніжно воркувати і цiлyвaти в шuю.

Коли вони виходили з вагона, вона міцно його тримала під руку і пару раз зло на мене подивилася.

Я фея. Я врятувала пару від розлучення.

КІНЕЦЬ.