Восени я виходила заміж. Ми вирішили зробити грандіозне святкування, батьки Олександра дуже заможні, вони багаті, ніж мої батьки. Тому вони взяли святкування на себе, ми оплатили тільки за наших гостей. Їх було небагато. Все було організовано просто ідеально, зала була прекрасна, я мріяла про таке весілля. Батьки Олександра дуже постаралися. У мене була дуже гарна сукня.

Я вважала що це буде найщасливіший день у моєму житті. Гості почали нас вітати, дарувати подарунки.

Раптом я помітила свого колишнього хлопця. Колись ми планували одружитися, але доля втрутилися в наші плани та Андрія Андрію довелося виїхати на якийсь час.

Спочатку я його чекала, але час минав, а від Андрія чомусь не було взагалі звісток.

Я довго переживала та ні з ким не зустрічалася. Мені дуже важко було почати нове життя.

Згодом я познайомилася з Олександром. У нас все складалася добре, проте не було жодного дня, щоб я не згадала про Андрія. Навіть сьогодні, готуючись до весільної церемонії, я до останнього сумнівалася чи правильно я роблю. А тепер він з’явився наче нічого не було.

Добре, що поруч був мій брат, який знав про мою ситуацію та підтримав мене. Коли процес дарування подарунків закінчився, ми сіли за стіл. Я побігла до вбиральні, мені будо дуже важко удавати, що я щаслива. Мені конче  потрібно було виплакатися. За мною побігла моя дружка, чекала поки я прийду до тями, а потім вона мене знову нафарбувала.

Як тільки я зібралися повертатися до гостей, зустріла Андрія, дружка залишила нас наодинці, щоб ми поговорили.

Нарешті у мене була можливість скинути тягар із душі. Я запитала Андрія куди він тоді зник. Він розповів, що сталося непорозуміння, нещасний випадок. У нього була дуже важка травма і він втратив пам’ять. Лише згодом, коли одужав, він повернувся та дізнався, що я виходжу заміж. Він не міг так просто мене комусь віддати, тож з’явився на весіллі.

Я відчула, що ще досі кохаю його і що це весілля дуже велика помилка. Я вирішила втекти, після себе залишила тільки весільний букет та фату.

Брат розповів мені, що Олександр ще довго мене шукав, думав, що мене просто вкр _али, як це буває за традицією. Та згодом весілля було зіпсоване, нареченому все зрозуміло.

Надіюсь, він зможе мене колись пробачити. Я не могла вчинити інакше, адже це моє життя. Тепер я нарешті щаслива з хлопцем, якого кохаю.

КІНЕЦЬ.