У нас з дружиною частенько люблять гостювати рідні та друзі. Річ у тому, що чотири роки тому ми придбали невеличку ділянку за містом. Поблизу сосновий ліс, річка, природа.

Правда, коли ми купували будинок, ніхто нас не підтримував. Побачивши, що замість двоповерхового особняка перед ними напіврозвалена хатина, теща та тесть назвали нас ненормальними й поїхали додому.

Від свого ми не відступили. Знесли всі будівлі, що були на подвір’ї й прийнялися до будівництва будинку своєї мрії.

Це була важка, й клопітка робота. Майже весь свій час я проводив на будівництві й всі наші заощадження йшла сюди ж.

Врешті ми змогли переїхати й розпочати життя в омріяному домі. Саме тоді  про нас згадали родичі збоку дружини. Теща з тестем приїхали без попередження й пробули у нас добрий місяць. Я вже не знав у якому кутку від них ховатися.

Найбільше мене дратувала поведінка матері дружини. Вона критикувала практично все, що бачила. Колір у вітальні не надто вдалий, люстра їй не сподобалася.

У ванній плитка надто світла, а на кухні стінка – надто темна. Дружина просила мене потерпіти й бути ввічливим.

Наступний візит був ще гіршим. Приїхали батьки дружини не самі, а взяли з собою ще й меншу доньку з зятем. У них є маленька дитина, яка в перший день встигла розфарбувати нам стіни у коридорі й порізати штори.

При цьому ніхто навіть не думав робити дитині зауваження, а коли я насварився, то мене зробили справжнім тираном. Хіба можна так ставитися до дітей. Навіть від дружини влетіло.

Які вибачення довелося запропонувати всім гостям залишитися ще на два тижні. Звісно вони радо погодилися.

Тож тепер я працюю виключно на продукти, запаси яких потрібно поповнювати кожного дня, а кохана не відходить від плити. Зустрічаємося ми лише у нашій спальні перед сном.

Останнім часом я все довше затримуюся на роботі. Додому немає ніякого бажання повертатися. Тесть зайняв телевізор, теща продовжує критикувати все, що бачить.

Племінник дружини продовжує псувати все те, що ми так старанно робили, а сестра годинами не вилазить з ванної кімнати. Уявляю, яка платіжка мені прийде в кінці місяця.

Сподіваюся, що через два дні їхнє перебування у нашому домі завершиться. Ми нарешті залишимося наодинці й просто будемо насолоджуватися один одним. Та через декілька місяців все повториться.

Навіть не знаю, як донести родичам, що нам потрібна перерва між їхніми візитами у декілька років. Дружина вважає, що я перебільшую й не збирається мені нічим допомагати у цьому питанні.

КІНЕЦЬ.