Я вже вісім років у шлюбі і маю сина Кирила, але мушу зізнатися, що з вибором чоловіка я сильно помилилась.

Ще будучи студенткою, я зустрічалася з чудовим хлопцем на ім’я Михайло. Він обожнював мене, ставився до мене, як до принцеси, захищав, підтримував.

Я його любила, але без запалу, більше з поваги та спокою. Та потім зустріла Стаса. Він був зовсім інший – шалена пригода, від нього просто віяв вітром емоцій. Мене затягло в цей вир почуттів, і я залишила Михайла. Тепер, кожного дня, я шкодую про те рішення.

Ми одружилися. Спочатку було чудово. Але Стас не мав стабільної роботи, постійно міняв місце роботи, постійно мав конфлікти з начальством. Найгірше було, коли я пішла в декрет. Ми ледве зводили кінці з кінцями. Стас поїхав на заробітки, але через чотири місяці повернувся знову.

– Я не можу працювати з цими грубими хлопцями, та й на будівництві я просто деградую! – пояснював він своє рішення.

Я намагалася зрозуміти його, підтримати. Коли сину виповнилося два роки, я вирушила на роботу, бо нам терміново потрібні були гроші. Стас сам забирав сина з садочка, але коли я поверталася додому, мені доводилося ще й прибирати та готувати. Він навіть не думав, щоб чимось допомогти. Часом я не витримувала:

– Хоч підлогу міг би хоча б протерти! Ти цілий день нічого не робиш.

– Я не сиджу без діла! Я роботу шукаю, на співбесіди ходжу!

– Тільки результату ніякого, – відповідала я.

Він звинувачував мене в усіх своїх невдачах, але нічого не змінював. І ось сталося те, чого я не очікувала. Моя компанія була продана, і новий керівник почав поводитися зі мною жахливо. Кожен день – приниження і грубощі. Я верталася додому розбита. Однак чоловік навіть не зреагував, коли я йому про це розповіла:

– Терпи, нам гроші потрібні! Не думай про звільнення, – сказав він.

Я просто не витримала. Вибухнула:

– А ти нащо мені? Як я маю це витримувати?

– Що собі дозволяєш? – почав він сваритися.

– А нічого. Просто мені вже набридло тебе годувати.

Я забрала сина і пішла. Поїхала до мами. Вона намагалася вмовити мене не поспішати і залишити сина з батьком, але я вирішила, що Стас – не найкращий приклад для сина. Краще взагалі без нього.

І ось питання: чи може такий чоловік змінитися? Я б з ним залишилася після такого?

КІНЕЦЬ.