У першому класі я маминим лаком намазала ніготь на мізинці. З цікавості. А стерти лак не змогла; не знайшла спеціальну рідину. І з червоним нігтем пішла до школи.

Дівчинка у сусідньому ряду побачила червоний ніготь. Акуратна чистенька дівчинка, теж з косичками-бубликами, з білим комірцем. Спокійна дівчинка Катя. Жодних сварок і чвар у нас не було. Разом навчалися, разом уроки робили на продовженні, разом вчили вірші про Леніна і про природу.

Але ця Катя раптом змінилася. Очі звузилися, вона прошепотіла: “Я зараз про тебе вчительці скажу!”.

Ну що тут поробиш? Скаже так скаже. Неприємно, звісно. Але я промовчала. Я не розуміла, що Катя чекає благання і вмовлянь, страху, підлещування …

Тоді дівчинка високо підняла руку, аж підстрибнула. І викарбувала, коли вчителька запитала, в чому річ: «У Ані нафарбований ніготь!».

Нічого особливого не сталося. Вчителька була звичайна, не надто добра, але й не зла. Вона сама фарбувала нігті і розуміла, що стерти лак не так просто. Вона написала зауваження до щоденника: «Ходить до школи з манікюром!». Нині це скоріше похвала.

А ввечері мама намочила ватяний тампон цим же лаком і стерла фарбу з пальця. Тоді рідину для зняття лаку не так просто було купити. І все. Більше нічого не сталося.

Але сталося важливіше. Я побачила насолоду на обличчі дівчинки, якій я не зробила нічого поганого. Спочатку це було захоплення владою наді мною. А потім – задоволення від заподіяння зла. Як від солодкого тістечка…

У вчинку Каті не було сенсу. І причини не було: помсти чи заздрості. Ми були однаковими першокласницями у однаковій формі з однаковими успіхами. З сімей із однаковим достатком.

Але зло інші люди завдають із задоволення. Як смачне тістечко їдять; воно шкідливе, може, але дуже смачне. І неможливо собі відмовити в маленькій насолоді – завдати шкоди.

Один письменник писав, що порядна людина – той, хто робить зло без задоволення.

Дивна фраза. Але зло іноді доводиться завдавати мимоволі. Або через професію. Або у боротьбі. Або як покарання: зауваження писати в щоденник.

Але задоволення – ось це головна відмінність недоброї людини.

Дівчинка була маленька. І то був маленький вчинок. Крихітний. Потім вона знову грала зі мною, як ніби нічого не було. І я грала з нею. Мало що знайшло на людину в якийсь момент життя?

Але краще виявити обережність. І розгадка раптових злих чи підлих вчинків, які здаються безпричинними, в задоволенні. Яке нам недоступне і незрозуміло: навіщо наклепувати, доносити, робити підступи?

І все одно це заздрість. Заздрість до тих, хто не отримує насолоди від зла. Хтось інакше влаштований. І можна чекати удару в найнесподіваніший момент від чистенької та акуратної людини, якій ви не зробили нічого поганого.

КІНЕЦЬ.