У неділю Єгор прокинувся раніше за дружину і сина і став дивитися телевізор. Він натрапив на канал, де збирали кошти на операцію дівчинці.

Незважаючи на відсутність якихось великих сум, Єгор був зворушений її очима і пожертвував все, що в нього тоді було.

Поки він переказував гроші на рахунок організації зі збору коштів, з’явилася його дружина, Наташа, засмучена тим, що Єгор не розбудив її для запланованої екскурсії до лісового заповідника з їхнім сином, Арсенієм.

Коли Наташа дізналася, що Єгор віддав усі їхні гроші, і вони не зможуть поїхати, вона була вражена. Єгор намагався пояснити, але його вчинок залишив дружину та сина розчарованими у ньому.

Сніданок пройшов у тиші, поки Наташа не побачила в новинах повідомлення про аварію за участю автобуса, яким вони мали їхати. Усі пасажири постраждали, але летальних наслідків, на щастя, не було.

Зрозумівши, що вони уникли небезпеки, Наталя обняла чоловіка і подякувала йому за те, що він, сам того не підозрюючи, урятував їх.

Здавалося б, імпульсивний акт милосердя призвів до розчарування сім’ї, але згодом він виявився замаскованим благословенням.

Знали б ви, яке полегшення тоді відчула Наташа! Ці емоції, звісно, не передати словами. Мораль цієї байки така: роби добро, і воно до тебе повернеться!

КІНЕЦЬ.