Тетяна давно прокинулася, але вдавала, що спить. Не хотіла, щоб Андрій це зрозумів.

Вона думала про те, що їй увечері дочка сказала:

«Мамо, Гліб взагалі мене не розуміє, ще ця робота його задовбала, грошей не платять, і чоловіка не бачу! А він просто встав і каже: раз так, я краще піду! І пішов, та й нехай котиться, раз йому по барабану, що в нас діти, а я теж працюю!»

Це ж жах просто, їхня Наталка розлучається!

І не те, щоб їй дуже їхній зять подобався, Гліб, звісно, жахливий зануда. Він старається, але в нього якось погано виходить. Начебто кремезний хлопець, а млявий, та й взагалі незрозуміло було, як Наталка з ним живе?

Але в них вже двоє дітей, вони з Глібом як оскаженілі в дев’ятнадцять одружилися, і одразу діточок. Спочатку Юлечка з’явилася, а через два роки Максим. Внучці сім, Максиму п’ять, як же вони без батька будуть?

А Наталку, немов прорвало.

І ж вони з батьком їй казали, що Гліб їй зовсім не підходить. У нього й батько з матір’ю живуть, мов чужі, у кожного свої інтереси, як у паралельних світах.

Мама Гліба мовчазна й худенька, тільки дачу й любить, і завжди чимось зайнята. Батько ж його галасливий і товариський, видно, що в юності він добре погуляв.

А тепер роздобрів, валяється на дивані біля телевізора, і дякую хоч на роботу ходить. Вони ніколи разом не гуляють, навіть у гості не ходять, у відпустку не їздять нікуди, і взагалі незрозуміло, що їх пов’язує.

Гліб, звісно, молодий хлопець, але виявився майже таким самим, тільки не гуляв. Коли Наталя з Глібом тільки одружилися й у них жили, він поводився як квартирант. Вічно якийсь неговіркий, а якщо щось вдома зламалося, то ніби це не його справа.

Але одного разу Гліб прийшов напідпитку й йому, видно, дуже захотілося поговорити. Він почав розповідати якусь історію про те, як його на роботі цінують, і повторював одне й те саме кілька разів.

Ну хіба не зануда?

Слава Богу, вони з Наталкою скоро з’їхали в квартиру, яка Глібу дісталася від бабусі. Наталка потім чоловіка перед ними вигороджувала, казала, що це він у них соромився щось робити, бо він там не господар, а так він все вміє.

А тепер Гліб господарем себе почуває, він і зливний бачок в туалеті відремонтував. І квартиру пилососить, і навіть готувати вміє, і з дітьми займається, і гуляє.

Наталя на підтвердження надсилала фотографії, де Гліб катав дітей на санках, або вони ходили на атракціони.

Фото букетів квітів, які Гліб вручав Наталці в день народження, і яловичих стейків, які Гліб сам посмажив. Розповідала, як Гліб возить Юлечку й Максима на заняття до будинку творчості.

Юля танцює, а Максим дуже любить ліпити, у Тетяни з чоловіком ціла полиця його творінь. Внук дарує ці дивні, виліплені ним фігурки, улюбленим бабусі й дідусеві.

І начебто все було добре, і тут на тобі. Наталку понесло, і вона цілий місяць вивалює Тетяні підтвердження, який її Гліб зануда, наче вони з батьком їй цього раніше не казали!

— Мамо, він мені жити не дає, я з ним задихаюся, він нічого не хоче! Я кажу — давай поїдемо куди-небудь, а йому це не треба. Його все влаштовує, і я через нього сиджу вдома, як у в’язниці, це нестерпно!

— Але ми ж тобі казали?

— Ну маааам, припини!

— Тато наш теж мені квіти не завжди дарує, та й ми не часто ходимо кудись, не це головне, — спробувала виправдати зятя Тетяна.

— І що? А хто каже, що тато у всьому правий? Якщо чесно, ти сама його розбалувала, мамо. Звикли все на жарт переводити, от і дожартувалися! Ти завжди батькові поступаєшся!

— Перестань, зовсім і не завжди, — розсердилася Таня, а в душі визнала — а адже й правда часто…

І що найжахливіше, чим більше Наталя розповідала, як у них все погано, тим більше Тетяна проектувала все це на них з Андрієм.

Чорт забирай, а адже у них все теж погано, а вона то пишалася, що у них не як у інших і що вони змогли зберегти почуття, майже як у юності…

Вони теж рано одружилися, в дев’ятнадцять у них вже Натка зʼявилася. Та й зараз начебто ще не старі, але з ними щось не так.

Студентські жарти чоловіка вже набридли, а те, що здавалося раніше смішним, тепер вже зовсім не смішно.

Нещодавно Тетяні здалося, що вона помиляється і Андрій взагалі ніколи її не кохав.

Просто йому зручно, що вона така легка, поступлива, невимоглива, як тоді ще, по-студентськи. Може вона сама винна, що ніколи не вимагала шубу чи сережки з діамантами, вони раніше над усім цим сміялися.

Але Андрій і тепер сміливо говорить:

«Моїй Тетянці все це не треба, вона діаманти не любить. І букети я їй не дарую, Таня ненавидить зрізані квіти, бо вони стають не живі». На його думку, Тані нічого не потрібно з того, що вони раніше вважали міщанством.

Тоді вони гуляли ночами, музику слухали, фільми обговорювали й цілувалися. І він думає, цього достатньо! Йому просто так зручно, і все.

Хоча, звичайно, Андрій на себе багато домашніх справ бере, але Тетяна все більше відчуває, що він її не розуміє…

Чоловік поворухнувся, схоже прокинувся, і його рука під ковдрою потягнулася до Тетяни. Каже, що у неї шкіра, як у молодої дівчини, і що вона досі його будоражить.

А Таня зрозуміла, що йому не вірить, Наталчині метання й розбірки з Глібом якось негативно на неї вплинули, вона тепер все бачить в іншому світлі.

Андрій просто її не розуміє, ось і все. І немає у них любові неземної, вони звичайні…

Коли Тетяна у Наталки запитала, чи є у неї інший, що вона раптом так на Гліба оскаженіла, дочка їй так і сказала:

— Мамо, до чого тут це? Гліб просто зовсім інший, ми різні, і мене це бісить. Я більше це терпіти не можу…

— Тетянко, ти спиш? — руки чоловіка по-хазяйськи торкали її й гладили, у Тетяни від усіх цих стомлюючих розмов з дочкою, й побоювань, як вони тепер житимуть, взагалі було ні до чого.

Прямо нудить від його безтурботності, дочка майже розлучається, а йому хоч би що!

Тетяна скинула з себе руки Андрія, хотіла щось сказати, і згадала, що Наталка просила батькові не говорити нічого поганого про Гліба.

Вона боїться, що батько розлютиться, що Гліб його дочку образив, і може не стриматися.

От завжди цим мужикам живеться легко, вони й половини не знають, що вдома відбувається, бо так всім легше!

— Танюхо, ти що зранку така зла? Це тому, що ти на ніч вчора котлет наїлася, а не треба було. У баби Тані вже пузце жирне скоро буде!

Андрій знову спробував її обійняти, але Тетяна не витримала:

— Слухай, відчепися від мене, ти що, не бачиш, я не хочу? Я тобі вже не та Танюха, якій вистачало твоїх закоханих очей!

— Та ти що, не така? А яка ж ти? — щиро жахнувся Андрій, і відсунувся від неї, як від прокаженої, — А для мене найголовніше — наше кохання, а решта не так важливо…

***

Несподівана радість та нове життя

На роботі Тетяна згадувала його здивований погляд, і у неї голова паморочилася від образи. Але потім їй ставало шкода й Андрія, й себе, ту юну Тетянку, у спідничці й тонкій блузці й з довгим волоссям, якій був потрібен тільки Андрій, і все.

Адже для життя у них зараз всього набагато більше є, ніж тоді.

І квартира трикімнатна на двох, і одягу повні шафи, і їжа смачна в холодильнику. І машина є, і дача, ну здавалося б, якого ще рожна треба?

Це Наталка винна, їй новомодної нісенітниці наговорила про те, яким має бути чоловік.

Андрій для Тані стільки від душі робить, ну нехай не так, як круті мачо у фільмах, їй це й не треба!

— Ти чого бліда така, може знову тиск впав? — на роботі підійшла до неї їхня начальниця відділу Надія. — Іди до поліклініки, поки знову в непритомність не впала, на сонці знову спалахи, на нас тепер вже все діє.

Тетяну від одного лікаря відправили до іншого, потім взяли експрес-аналіз, і вона, хвилюючись, чекала в коридорі результат.

Дивно, що всі лікарі так розхвилювалися…

Лікар вийшов усміхаючись, і став їй говорити результат, а Тетяна просто вухам своїм не повірила. Але тут вимогливо задзвонив її телефон, це була Наталка, і Тетяна вибачилася:

— Вибачте, це дочка, у неї проблеми…

— Мамо, Гліб повернувся, він просто був у свекрухи на дачі, батькові своєму косити допомагав і з машиною поралася. Мені привіз банку чудового меду й квіти з дачі, а ще ми хочемо на море удвох поїхати. Ви візьмете до себе Юльку з Максом, так?

Голос дочки був радісний, у неї було все добре, і вона була впевнена, що для мами це теж найголовніше.

І з одного боку, це було чудово, Тетяні було навіть говорити незручно, але що робити, вона вже прийняла рішення:

— Наталю, ми, звісно, візьмемо онуків, але тут така справа, у нас з татом… буде дитина. Пам’ятаєш, ми дуже хотіли другого, але тоді нічого не вийшло, а ось тепер…

— Яка дитина? У тата інша жінка? — не зрозуміла дочка, а коли зрозуміла, здивувалася: — Мамо, ти що, тобі ж вже сорок шість?

— Ну ось так, знаєш, життя має значення в будь-якому віці, а лікарі кажуть, що й пізніше тепер народжують, — говорила Тетяна, а всі думки її були лише про те, як буде радий Андрій…

Того вечора Андрій, ще нічого не знаючи, прийшов з роботи раніше й приніс їй у подарунок сережки:

— Я тут подумав, що давно хотів тобі купити, тут ось маленькі діамантики, це я на човен збирав, а потім подумав — моя Танюха доросла до діамантів і до шуби, — він говорив недбало, але було помітно, що Андрій хвилюється.

— У нас буде дитина, — у відповідь просто сказала Тетяна, і Андрій здивувався:

— Як це? Ми ж з тобою вже дід з бабою?

— Припини жартувати, раз буде дитина, значить ми ще молоді, і наша любов жива.

Тетяна підійшла, притулилася до чоловіка й заплакала. А він гладив її по голові й шепотів тихо, як раніше:

— Ах ти моя Танюха, ну ти й дурна, налякала мене вранці сьогодні, що я тобі не потрібен. Навіщо збрехала, адже я знаю, що для нас з тобою найголовніше — це те, що ми поруч, разом назавжди…

Ця історія, ще раз доводить, що життя — річ непередбачувана, і ніколи не знаєш, які сюрпризи воно приготувало.

Як ви гадаєте, чи варто іноді давати собі волю для таких от «переосмислень», чи краще завжди триматися усталених поглядів?