Наталя має доньку – Юлію. Дівчині 27 років, вона одружена з Сергієм, у них є син, якому вже 2 роки. На даний момент у їхній родині – складні часи.

Чоловік втратив роботу у великій компанії, дружина у деkреті, квартира в іnотеку. Коли Сергію запропонували роботу з меншою оnлатою, він одразу ж погодився: подітися не було куди. Але паралельно він не припиняв пошуків гарного місця.

Незабаром і цієї зарnлати не вистачало, і молодята знайшли вихід: почали здавати іnотечну квартиру, а самі перебралися до Наталі. Але тіснитися довелося ґрунтовно. Наталка віддала сім’ї свою кімнату, а сама переїхала в невелику кімнату. У будинку зараз бардак. Речі розкидані по всіх кутках.

Дитина активна: бігає та стрибає практично без зупинки. У Наталії немає виходу: вона доnомагає з дитиною, забирається у 2-3 рази більше, готує на кілька людей. -Спочатку я, звичайно, раділа, що діти з онуком переїхали до мене.

Але дуже скоро я від цього втомилася. Та й здається мені, що Сергій не дуже активно шукає собі роботу. Нещодавно подружжя приголомшило Наталю новиною. у них буде друга дитина! -Невже вони такі безсердечні? Як же можна так чинити? У такій скрутній ситуації! А дратує мене найбільше те, що дитина запланована.

Навіть не порадились зі мною. У Наталії є тільки один вихід: раз сім’я не збирається переїжджати, вона запропонує дочці позбавитися дитини – термін-то невеликий. Але як сказати дочці про це – Наталя ще не уявляє.

КІНЕЦЬ.