Наталя Петрівна навіть не допускала думки про те, що дочці може бути не в радість її візит. Вона зібрала речі і поїхала завчасно до доньки допомагати з внуком, який от-от мав з’явитися на світ. Коли зять прийшов з роботи, зібрав речі тещі і відправив її додому

– Наша свекруха в столицю з’їздила! – розповідає тридцятип’ятирічна Соломія.

– Дочка у неї повинна була народжувати, ну і вона вирушила «допомагати з дитиною».

Чесно кажучи, допомоги її ніхто не просив. Навпаки! Марта, дочка її, аж розстроїлася , коли почула, що матір до неї їде. Але ти ж знаєш нашу Наталю Петрівну! Якщо вона щось вирішила, її ніхто не переконає в зворотному.

… Свекруха Соломії, Наталя Петрівна, людина дійсно складна – владна, безкомпромісна. Її молодша дочка, тридцятирічна Марта, шість років тому переїхала в столицю, за словами Соломії, не тільки тому, що знайшла там роботу – перш за все від набридливого материнського контролю.

Але до кінця звільнитися від гіперопіки так і не змогла – мати ухитряється виховувати дорослу дочку і по телефону з іншого міста, не дивлячись на те, що та вже заміжня і з дня на день сама буде матір’ю. – Марта мені подобається – вона добра, мила, домашня така! – розповідає Соломія. – Але, на жаль, зовсім не вміє за себе постояти.

Відстояти власні кордони, сказати тверде «ні», та просто елементарно не брати слухавку не може! «Це ж мама, як я скажу їй не приїжджати»… Судячи з усього, Наталя Петрівна теж навіть не допускала думки про те, що дочці може бути не в радість її візит. Час від часу вона дзвонила Марті і мріяла, як вони будуть ростити дитину, коли дочка народить.

– Підгузки ці одноразові навіть не здумайте купувати! – говорила вона.

– Я вам пошию, з марлі! У два шари, дуже зручно, сохнуть миттєво, штук тридцять зробимо і вистачить!

Пелюшки у мене є, ще від вас з Сашком залишилися – я їх дістану з антресолей, виперу і попрасую, будемо туго сповивати, щоб ніжки рівненькі були … Які костюмчики? Не треба цього, не вигадуй! Я сорочечки привезу. Мила дитячого треба купити побільше, будемо прати…  У вас є в чому білизну кип’ятити?

Кілька разів Марта дзвонила Соломії, радилася, як хоч трохи стримати материнський запал: Соломія одна з небагатьох оточуючих, хто зміг вибудувати з  Наталею Петрівною більш-менш нейтральні відносини.

– Може, ти поговориш з мамою? – мало не плакала зовиця по телефону.

– Скажеш їй, що не треба їхати? Я не хочу, щоб вона приїжджала! Вона мене тут дістане! Мені не потрібна ніяка допомога.

Соломія пробувала поговорити зі свекрухою, але безуспішно. Та зібралася їхати, та ще заздалегідь, щоб як слід підготуватися до знаменної події.

У призначений день Соломія зі своїм чоловіком Олександром провели  Наталю Петрівну на вокзал, забрали до себе її кішку, вислухали масу доручень, чим годувати тварину і як за нею доглядати. Свекруха також віддала синові ключі від своєї квартири, просила заїжджати хоч раз в тиждень, поглядати, як і що, кактуси поливати…

– Надовго, виходить, їхала?

– Судячи з її настрою і кількості багажу, їхала на кілька місяців мінімум …

А через три дні телефонує чоловік зовиці. Каже – зустрічайте маму! Я її посадив на поїзд, через кілька годин буде у вас…

Ми з чоловіком один на одного дивимося квадратними очима, нічого зрозуміти не можемо. Марта ж ще навіть не народила, термін через тиждень! Що трапилося? ..

… Виявляється, перший день Наталі Петрівни в гостях пройшов непогано, другий стерпно. А на третій день чоловік Марти, Андрій, повернувшись з роботи додому, застав заплакану дружину і тещу, яка читала їй нотації. Андрій церемонитися не став: повів дружину в іншу кімнату заспокоюватися, закрив за нею двері, взяв тещину сумку, зібрав в неї речі, замовив таксі до вокзалу і квиток на найближчий потяг.

– Дякую, така допомога нам не потрібна! – заявив Андрій.

– Мамо, вам, здається, пора додому.

Андрій провів тещу до самого вагона, посадив на місце і при ній подзвонив Олександру – зустрічайте, мовляв, маму!

– Мати приїхала дуже незадоволеною. Ще б пак, вперше вийшло не по її. Але Андрій цим не переймається, для нього зараз найголовніше – спокій дружини.

КІНЕЦЬ.