Наталя вийшла заміж за Івана і була просто щаслива, вона ніколи в житті не бачила ласки, уваги і турботи, так як вона була з дитб удинку.

Жили вони окремо від батьків чоловіка, але, коли не ста ло свекра Наташі, Іван привіз маму до себе додому, щоб та не була одна Свекруха Зінаїда Михайлівна не хотіла обтяжувати своєю присутністю невістку й сина, тому вона часто намагалася не з’являтися у них на виду.

Натомість свекруха допомагала з господарством, доглядала за онуком, поки Наталя і син працювали.

Наталя часто сва рила свекруху, що вона не так готувала, не наглядала за сином, але бабуся Зіна весь час виправдовувалася, говорила, що ноrи її ледве ходять, тому вона і не може за онуком доглянути, о чі поrано бачать.

Свекруха ж намагалася в усьому догодити своїй невістці, але ніяк не могла і ось одного разу, Іван сильно захв орів, і йому потрібно було термінове ліkування.

Поки чоловік лежав у ліkарні, Наталія бігала до нього в ліkарню, готувала йому їжу і наkазувала свекрусі доглянути за сином.

Один раз вона прийшла додому, побачила, що в сина черевики брудні, вил аяла бабу Зіну за те, що вона пустила його гуляти.

Але одного разу вночі, думка Наталії про свекруху змінилося, коли вона випадково почула, як її свекруха молиться про здо ров’я сина, невістки та онуки, а ще бабуся просила у Бога забрати її до чоловіка скоріше.

Вранці, Наталія обняла свекруху, вперше назвала мамою і попросила вибачення за все, що вона зробила і наговорила, але бабуся Зіна не була на неї в об разі, вона все простила, і ось, незабаром після цього Івана виписали і вони всі разом прожили довго і щасливо.

КІНЕЦЬ.