Іван сидів на сходинці біля входу до дитячого садка, кутаючись у стару куртку. Нічний сторож звісно робота не дуже, зате дах є над головою.

У голові роїлися думки про дім, про батька, про сестричку, про маму. Іринці всього шість, Оленці вісім, зовсім крихітки, а він у місто подався. Іван вчитися хотів, але батько зліг, ось він тепер і гарує на двох роботах, щоб своїм допомогти.

Нещодавно прямо на вулиці до нього підскочив якийсь хлопець.

– Іване, ось це зустріч!

Перед ним стояв Сергій, його шкільний друг, накачаний, засмаглий, у спортивному костюмі.

Сергій, як і раніше, був сповнений енергії. Він захоплено розповідав про свою роботу тренером у фітнес–клубі.

– Слухай, а ти чого такий кислий? – поцікавився Сергій.

Іван йому зніяковіло пояснив ситуацію, як замість навчання він живе і працює сторожем і шукає другу роботу, а Сергій вислухав його, насупившись, і запропонував:

– Ех, Іване, пропадаєш ти тут! Хочеш, я тебе прилаштую? Ти хлопець міцний, он як м’язами граєш, та й у школі я пам’ятаю ти і у волейбол грав, і у хокей на коробочці у школи ми з тобою в одній команді були. А тут особливих знань не треба, я навчу тебе. Клієнткам треба посміхатися так, ніби вони красуні шалені. Ну і трохи знати, як якісь м’язи треба підкачати і про правильне харчування теж поради давати. Головне ж треба чарівність застосовувати, тоді клієнтки будуть у клуб через тебе, класного тренера, ходити. Ну і дохід клубу і тобі капати буде, розумієш?

Іван вагався.

Робота тренером здавалася йому чимось чужим, несерйозним. Але потреба змусила погодитись.

Сергій не гаяв часу.

Він відвів Івана в салон, де його підстригли, надали образу брутальності. У дзеркалі тренажерного залу Іван побачив зовсім іншу людину – підкачаного, впевненого в собі красеня.

Нові клієнтки почали записуватися до тренера Івана. Сергій навіть трохи ревнував. Особливо виділялася Алла – багата, доглянута жінка років сорока. Вона постійно підходила Івана, просила допомогти підкачати то живіт, то стегна, бентежить його своїми дотиками.

Але Іван не хотів бути альфонсом. Він не уявляв себе поруч із багатою жінкою, яка старша за нього так набагато. Але іншої роботи поки що не було.

Алла ж стала ходити в тренажерну залу щодня, і натякала, щоб Іван до неї переїхав. Зрештою довелося Івану брехати, що в нього наречена є у селі і вона вагітна.

Алла не повірила, і вночі в кімнаті в дитсадку Іван ледве заснув, і роботу ту втрачати шкода, і не знав, як позбутися цієї нав’язливої ​​багатої Алли, яка була впевнена, що купити можна все.

Кухарка Наталка навіть вирішила, що Іван занедужав, він від її котлет вперше відмовився, а вона хоч і молоденька, але готує смачно, ніхто не відмовляється. Іван сумно на неї дивився, Наталка була рум’яна, пухка і дуже мила. Йому не до дівчат зараз, але вона йому подобалася.

І раптом майнула думка.

– Наталко, допоможи мені, причепилася одна до мене, – і він розповів про нав’язливу Аллу.

Наталя відразу погодилася, їй Іван дуже подобався, але вона не показувала цього, соромилася. Сама вона теж до тітки приїхала на навчання, закінчила кулінарний, у дитсадку працює, але так по селу сумує, сил немає. А Іван такий хлопець добрий, свій, сільський, вона радо йому допоможе.

І наступного дня Наталка прийшла в клуб, і як і домовлялися “влаштувала” Івану сварку.

– Дружина твоя вагітна на роботі, а ти тут лізеш до усіх підряд?! Та я тобі зараз влаштую, коли ти такий! – репетувала Наталка.

Алла, яка сиділа на тренажері, аж оторопіла від несподіванки. А Сергій, побачивши цю виставу, мало не поперхнувся протеїновим коктейлем.

Іван стояв, опустивши голову, зображуючи каяття.

– Та як ти смієш!? – вигукнула Алла, але Наталка не дала їй договорити.

– А ти хто така, щоб на мого чоловіка зазіхати?! Він у мене один, і дитина в нас скоро буде! – Наталка взяла Аллу за руку і спробувала стягнути з тренажера.

Почалася невелика сварка, яку Сергій поспішив розняти.

– Так, дівчатка, заспокойтесь! Іване, поясни! – Сергій дивився на Івана з неприхованою цікавістю.

Іван, зібравшись із духом, зобразив винуватий вигляд, і просто сказав:

– Сергію, ну що тут пояснювати… Наталка – моя наречена, ми скоро одружимося. А Алла… Алла просто клієнтка.

Алла почервоніла. Вона кинула на Івана недобрий погляд і, підхопивши сумку, вибігла з клубу.

Наталка, переконавшись, що Алла пішла, перестала галасувати.

– Ну як, Іване, я добре зіграла? – спитала вона, ніяково посміхаючись.

– Чудово, Наталко! Дякую тобі величезне! Ти мене просто врятувала, без тебе я пропав би! – Іван обійняв Наталку, і вона почервоніла ще більше.

Сергій, який спостерігав за цією сценою, присвиснув.

– Ну ти даєш, Іване! Не чекав я від тебе такої спритності! А Наталя молодець, зіграла як актриса!

Сергій підморгнув Наталці. Після цього випадку Алла більше не з’являлася.ь у клубі, а Іван зітхнув з полегшенням.

Він продовжував працювати тренером, але тепер уже без нав’язливих шанувальниць.

А з Наталкою вони почали проводити більше часу разом.

Вони гуляли містом, ходили в кіно, й Іван все більше розумів, що Наталя йому не просто подобається, а він просто закохується в неї.

Якось увечері, проводжаючи Наталку, Іван зупинився і подивився їй у вічі.

– Наталко, я хочу тобі дещо сказати. Ти мені дуже подобається. І не тільки тому, що ти мене врятувала від Алли. Ти просто чудова.

Наталя почервоніла і опустила очі.

– Іване, ти мені теж подобаєшся. Але я думала, що в тебе і справді є наречена в селі.

– Та це я придумав, щоб від Алли відкараскатися. Насправді, у мене нікого немає, крім тебе.

Наталка підвела очі і подивилася на Івана.

В її очах світилося кохання. Іван не втримався та поцілував її. Поцілунок був ніжним і боязким, але в ньому було стільки тепла та щирості, що у Наталки запаморочилося в голові.

З цього дня Іван та Наталка почали зустрічатися.

Іван розповів їй про свої проблеми, про слабого батька та сестер. Наталка вислухала його зі співчуттям та запропонувала свою допомогу.

– Іване, ми разом упораємося. Я теж сумую за селом, за рідними. Може, колись ми повернемося туди разом, – сказала Наталя, обіймаючи Івана.

За кілька місяців Іван зміг назбирати достатньо грошей, щоб відправити батька на лікування. Він також допоміг сестрам із навчанням, купив їм найнеобхідніше, життя поступово налагоджувалося.

Якось Сергій підійшов до Івана й сказав:

– Слухай, Іване, я тут подумав, може, нам варто відкрити свій власний фітнес-клуб? У тебе стільки клієнтів, всі тебе люблять. Я впевнений, у нас все вийде.

Іван задумався, він ніколи не мріяв про власний бізнес. Але ідея Сергія здалася йому цікавою, хоча сам він давно виношував ідею повернутися у село разом із Наталкою.

Але повертатися ні з чим і без професії не хотілося, Іван порадився з Наталкою, і вона підтримала їхню ідею.

Вони знайшли невелике приміщення, зробили ремонт і закупили необхідне обладнання. Сергій зайнявся рекламою й залученням клієнтів. Через кілька місяців фітнес–клуб Івана й Сергія відкрив свої двері, клуб швидко став популярним. Клієнти цінували Івана за його доброзичливість, а Сергія – за професіоналізм.

Паралельно Іван вчився на механізатора і мріяв виїхати в село.

Фітнес клуб допоміг їм стати на ноги, але потім Іван забрав свою частку, Сергій при цьому сказав:

– Захочеш повернутися – знову наполовину працюватимемо.

А Іван відповів:

– Потягне в село – приїжджай, навчу і тебе механізатором працювати.

Вони посміялися, потиснули один одному руки, шкодуючи про розлучення. Хоча невдовзі в Івана та Наталі весілля і Сергій до них обов’язково приїде в село.

Адже там все інакше, там поля і ліси, і річка, яка в дитинстві здавалася такою широкою та глибокою! А головне – це рідні місця, там мати з батьком та сестричкою.

Іван тільки в селі може дихати на повні груди і відчувати себе справжньою і потрібною людиною.

Та й Наталка в нього така сама, батьки дуже задоволені його вибором, по очах було видно. А там хто знає, може й Сергій підтягнеться, він теж свій, сільський.

Бо ж він зі шкіри лізе там, хоче відповідати статусу, а тут краще вийде.

У селі все своє, це їхня земля і тут їм і жити щасливо все своє життя…